У минулому вчені розглядали національні моделі споживання спиртного в Європі. Однак через економічні та політичні зміни, що відбулися в регіоні, вони могли перестати бути актуальними, тому дослідники вирішили оновити дані. Свіжий аналіз показав, що більшість європейських країн стабільні в плані питних звичок.
У науковій роботі, опублікованій у журналі Addiction, автори розглянули ситуацію в державах Євросоюзу, а також в Ісландії, Норвегії та в Україні у 2000, 2010, 2015 і 2019 роках. В основу аналізу лягли відомості системи моніторингу ВООЗ про споживання алкоголю на душу населення, типи напоїв і манеру їхнього пиття, переважний статус споживання спиртного (утримання від алкоголю протягом життя, нинішнє споживання, споживання в минулому, епізодичне зловживання).
Крім того, дослідники оцінили пов’язану з алкоголем шкоду, вивчивши дані про стандартизовані за віком втрати років життя з урахуванням інвалідизації (DALYs) і смерті на 100 000 осіб (тільки за 2019 рік).
За результатами аналізу вчені розподілили країни на шість груп. Дві третини розглянутих держав у 2019 році залишилися в тому самому кластері, що й у 2000-му.
До “винопийних” країн, жителі яких споживають багато вина, але мало пива та міцного алкоголю, віднесли Францію, Грецію, Італію, Португалію та Швецію. Серед них же зареєстрували найнижчий рівень загального споживання алкоголю.
До другої групи, з перевагою до пива і відносно низьким споживанням міцних напоїв, потрапили Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Словенія та Іспанія. Також для цих країн виявився характерним високий рівень споживання спиртного приїжджими і туристами.
Хорватію, Чехію, Угорщину, Польщу, Румунію та Словаччину віднесли до країн, які п’ють найбільше пива і багато алкоголю загалом. У цій групі виявили найбільшу поширеність важкого епізодичного пияцтва у населення.
Естонію, Латвію і Литву зарахували до групи з високим споживання спиртного, включно з пивом та іншим алкоголем. Крім того, країни Балтії відзначилися найнижчими в Європі показниками споживання вина і кількості непитущих, але водночас невисокою поширеністю важкого епізодичного пияцтва.
У п’яту групу, для якої характерні високе і регулярне споживання спиртного, але при цьому – низька поширеність питущих і найвища частка непитущих серед населення, увійшли Україна, Болгарія і Кіпр. Також у цих країнах найменше виражене важке епізодичне пияцтво.
У заключну групу виокремили країни з найвищою часткою питущого населення і жителів, які епізодично зловживають алкоголем. Серед них – Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Люксембург і Мальта.
Дослідження виявило значний зв’язок між характером споживання алкоголю, смертністю та шкодою спиртного для здоров’я. У країнах, де поширене споживання міцних напоїв та/або пияцтво – в Естонії, Латвії, Литві, Болгарії, в Україні та на Кіпрі, – відмічено найвищі середні показники смертності та шкоди здоров’ю через алкоголь.
З огляду на те, що загальний рівень “алкоголізації” в Європі залишається високим, автори закликали шукати способи змінити моделі споживання спиртного, які склалися в регіоні і які призводять до зростання захворювань і кількості смертей. Нещодавно група японських учених встановила, що результати генетичного тесту на метаболізм алкоголю здатні спонукати тих, хто випиває, обмежити шкідливу звичку.