Нове дослідження, проведене в Німеччині, показало, з якими стилями гумору поєднується схильність до інтернет-троллінгу, і підтвердило вже відомий зв’язок цієї форми соціальної провокації з психопатією та садизмом. Додатково вчені з’ясували, як діє соціальна ізоляція на бажання “тролити” людей.
Хоча анонімність в інтернеті часом тільки удавана, можливість приховати ім’я під час онлайн-спілкування нерідко пробуджує в людях гірші якості. Так звані тролі, або просто мережеві провокатори, які навмисно ображають і принижують інших користувачів, не раз ставали предметом наукових досліджень. З них відомо про кореляцію між такою поведінкою і рисами “темної тетради” – макіавеллізмом, нарцисизмом, психопатією і садизмом.
Однак у темі залишилися менш вивчені моменти. Розглянути деякі з нюансів взялася команда німецьких учених, до яких приєдналася дослідниця з Массачусетського технологічного інституту (США). У роботі, що вийшла в журналі PLOS One, автори спробували розібратися в типах гумору у людей, схильних до тролінгу, і за допомогою експерименту перевірили, чи не спонукає до такої поведінки соціальна ізоляція.
Учасниками дослідження стали 1026 осіб (середній вік – 26,5 року; 77,2% – жінки), набраних у чотирьох університетах Німеччини та за допомогою науково-популярного сайту з психології. На початковому етапі добровольці надали про себе демографічні дані та відповіли на запитання про наявність фальшивих акаунтів. У разі відповіді “так” пропонувалося уточнити, на якій з онлайн-платформ і для яких цілей.
Потім випробовувані заповнили опитувальники, спрямовані на оцінку схильності до інтернет-тролінгу, вираженості рис “темної тетради” і визначення стилю гумору. Після анкетування добровольцям, яких попередньо розділили випадковим чином на дві групи, запропонували зіграти у віртуальну гру Cyberball Paradigm із перекиданням м’яча. У психології її використовують для імітації соціальної взаємодії та виключення.
Учасникам дають зрозуміти, що вони грають з іншими випробовуваними, але насправді те, що відбувається, контролюють експериментатори, керуючи ввімкненням і виключенням гравців із процесу. Якщо випробовувані однієї з груп – “включені” – отримували по 10 кидків м’ячів із 30, то іншим діставався тільки один, що створювало відчуття соціальної ізоляції. Після гри учасників попросили оцінити мотивацію до тролінгу.
Дослідники встановили, що схильні до тролінгу надавали перевагу агресивним стилям гумору, для яких характерне піднесення себе завдяки іншим. Несподіваною для авторів стала виявлена кореляція із самознижувальним гумором. Тобто інтернет-провокаторам може бути притаманно висміювати не тільки інших, а й власні слабкості та недоліки.
Як і передбачалося, результати анкетування вказали на сильний зв’язок між схильністю “тролити” людей і рисами “темної тетради”. Що стосується можливого впливу соціальної ізоляції на прагнення до такої поведінки, то він не підтвердився. Після експерименту з грою Cyberball у добровольців із групи, в якій імітували соціальне виключення, не спостерігалося підвищеної мотивації до тролінгу порівняно з “включеними” учасниками.
Автори роботи припустили, що або віртуальної гри в принципі недостатньо для значущого ефекту, або просто одноразовий досвід соціального відчуження не зміг викликати негайну агресивну реакцію у вигляді посилення бажання “тролити”.
Хоча дослідження доповнює знання про психологію інтернет-тролів, до його результатів варто ставитися обережно з огляду на обмеження, пов’язані з опитувальною формою проведення та демографічним складом із переважанням учасниць жіночої статі з Німеччини.