Ацтекські свистки смерті, знайдені в похованнях стародавньої Мексики, викликають суперечки щодо їхнього призначення, демонструючи потужний психологічний вплив на слухачів.
Уперше свисток у формі черепа було знайдено 1999 року в храмі міста Тлателолько разом із рештками принесеного в жертву молодого чоловіка. Пізніші розкопки виявили аналогічні артефакти, датовані 1250–1521 роками, переважно в похованнях жертв ритуальних убивств. Спершу ці предмети вважали декоративними, однак однакові отвори, як у музичних інструментах, наштовхнули на думку про їх звукове застосування.
Швейцарські вчені вирішили перевірити реакцію сучасних людей на звуки цих свистків. Добровольцям дали прослухати записи звуків, створених як з оригінальних свистків, так і їхніх реплік із різним тиском повітря. Учасники експерименту описували ці звуки як неприємні, страхітливі й загрозливі. Мозкові спостереження виявили підвищену активність слухової кори, що свідчить про сприйняття звуків як загрози.
Дослідники припускають, що свистки могли використовуватися у ритуалах, зокрема під час жертвоприношень, щоб відлякувати “злих духів” чи інші надприродні сили. Водночас їхнє застосування в боях малоймовірне через універсальний лякаючий ефект на всіх людей, незалежно від сторони конфлікту.
Ці дослідження підкреслюють значення акустичного досвіду для розуміння ритуальних практик ацтеків, демонструючи зв’язок між звуковими впливами та релігійно-культурними уявленнями стародавньої цивілізації.