Американські вчені знайшли сотні тимчасових річок, озер і струмків з талої води на поверхні льодовиків Антарктиди, які вказують на те, що крижаний покрив південного континенту може зникнути раніше, ніж очікували вчені.
“Раніше ніхто не намагався виміряти те, як багато подібних потоків виникає в Антарктиці, так як вважалося, що вони виникають вкрай рідко. Зараз ми працюємо над оцінкою того, як подібне танення може вплинути на зростання рівня моря в майбутньому”, — прокоментував дослідження Дуглас Макайел (Douglas MacAyeal) з університету Чикаго (США).
Щорічно крижаний щит Антарктиди втрачає до 2,8 тисячі кубокілометрів льоду, і в останнє десятиліття льодовий покрив скорочується все швидше і швидше. Довгий час вважалося, що це відбувається через прискорене формування айсбергів, проте американські кліматологи в червні 2013 року з’ясували, що трохи більше половини від обсягу “зниклих” льодів було розтоплено теплими течіями, які омивають підводну частину льодового щита Антарктики через своєрідні канали-“річки”, біля підніжжя льодовиків.
Робін Белл (Robin Bell) з університету Колумбії в Нью-Йорку (США) і його колеги з’ясували, що і на поверхні Антарктиди існує ціла мережа таких річок, струмків і озер, всебічно вивчивши високоякісні знімки поверхні континенту, які вчені збирали протягом останніх 70 років.
Об’єднавши ці фотографії в єдину карту Антарктики, дослідники почали шукати на них потенційні сліди талої води і ті форми рельєфу, які утворюються на поверхні льодовиків при утворенні річок, озер та інших областей рідкої води.
На превеликий подив учених, таких водойм було дуже багато – кілька сотень, і деякі зі знайдених ними озер з талої води простягалися на десятки кілометрів і займали дуже великі площі. Ще більш дивним було те, що багато таких “тимчасових” водойм існували протягом десятків і сотень років і не думали зникати.
Ці озера, як відзначають Белл і його колеги, є загрозою для стабільності льодовиків Антарктики, так як вони прискорюють і посилюють процеси танення льодів, що перебувають під їх водами, і сприяють формуванню великих тріщин у льодовому щиті. Приміром, накопичення великої кількості таких озер на льодовику Ларсена на заході Антарктики призвело до того, що значна частина його відкололася і “попливла” в морі в 2002 році.
З іншого боку, частина річок, відкритих вченими, знижує цю небезпеку, так як вони несуть води цих озер у бік узбережжя океану. Тим не менш, їх відкриття, як визнає Белл, все ж говорить про те, що можливість дестабілізації льодовиків Антарктиди в минулому значно недооцінювалася.
Незважаючи на те, що ці заполярні водойми існують, мабуть, дуже давно, і в їх утворенні не винна людина і глобальне потепління, зміна клімату буде прискорювати їх формування і підвищувати обсяги води, які щороку проходять через такі озера, річки та струмки.
Як їх посилення вплине на стабільність Антарктики, учені поки не можуть сказати, однак вони вважають, що зростання цих водоймищ може зіграти критичну роль у звільненні від льодового покриву Антарктиди, і можливе підвищення рівня моря на 50-60 метрів при його повному зникненні.