Наукова команда зонда New Horizons знайшла перші натяки на існування хмар в атмосфері Плутона, аналізуючи знімки, отримані його камерами під час прольоту повз карликову планету і її “свити”.
“На знімках, отриманих New Horizons, нам вдалося знайти лише сім об’єктів невеликих розмірів, які можуть бути хмарами. Поки ми не можемо сказати, що хоча б один з них є хмарою зі 100% ймовірністю, проте всі вони виглядають так і володіють тими характеристиками, які повинні мати хмари”, — пишуть Алан Штерн (Alan Stern), керівник місії New Horizons, і його колеги.
Коли зонд New Horizons прибув у систему Плутона, Стерн і його команда з подивом виявили, що Плутон має складно влаштовану атмосферу, в якій присутня безліч різних молекул, де іноді йде сніг, дмуть вітри і відбуваються інші “погодні” і “кліматичні” процеси. Виявилося, що атмосфера Плутона була набагато ближче по поведінці на складні повітряні прошарки Землі або Титану, ніж на прості газові оболонки схожих на Плутон карликових планет, що мешкають на великій відстані від Сонця.
Ще в жовтні цього року Штерн говорив, що на деяких знімках атмосфери Плутона, які New Horizons отримав в момент максимального зближення з ним, 14-15 липня 2015 року, присутні об’єкти, схожі на хмари.
Це відкриття суперечило уявленням учених про те, що атмосфера Плутона занадто холодна і розріджена для існування хмар із замороженого азоту та інших газів, що змусило учасників місії New Horizons повторно проаналізувати дані і підрахувати число таких структур в атмосфері карликової планети.
Для пошуку хмар на Плутоні, які, як показали кліматичні розрахунки Стерна і його колег, можуть бути зовсім несхожими на їх земних “кузенів”, ученим довелося виробити набір з трьох критеріїв, які однозначно відрізняють хмари від інших атмосферних явищ. У їх число потрапили: висока яскравість, “пухнасті” краї та відокремлені межі.
Цим критеріям, як показав автоматичний і ручний аналіз знімків з камер LORRI і MVIC, відповідало всього сім структур в атмосфері Плутона, які займають менше 1% від його площі. Відповідно, можна говорити про те, що повітря карликової планети майже не здатне породжувати хмари, принаймні, в тому вигляді, в якому їх може побачити New Horizons.
Що цікаво, всі ці сім структур перебували на межі між “нічними” і “денними” півкулями Плутона, що може свідчити про те, що у формуванні цих хмар замішані флуктуації температури поверхні карликової планети, пов’язані з її висвітленням Сонцем.
В минулому, як зазначає Штерн, вчені вважали, що ці температурні зрушення будуть занадто малі для формування хмар. Якщо існування хмар підтвердиться в майбутньому, то можна буде говорити, що це насправді не так.
З іншого боку, подібне розташування хмар заважає остаточному підтвердженню їх існування, так як New Horizons не міг бачити їх тінь, яку вони могли відкидати на поверхню Плутона. Для остаточного розкриття цієї таємниці, як вже говорив учений, необхідно відправити повноцінну місію до Плутона, яка буде постійно вивчати його, а не просто пролетить повз планету на великій швидкості.