Швейцарські палеонтологи з’ясували, що приблизно 250 мільйонів років тому, через мільйон років після знаменитого Пермського вимирання тварин і рослин, сталася ще одна схожа подія, яка знищила велику кількість рослин.
“Ми поки не знаємо, з чим була пов’язана ця катастрофа. З іншого боку, непрямі індикатори показують, що існує зв’язок між цією подією та найпотужнішими виверженнями вулканів у тій частині Землі на початку Тріасового періоду, яка згодом стала сучасним Сибіром”, — заявив Хуго Бухер (Hugo Bucher) з університету Цюріха (Швейцарія).
Як розповідає Бухер, виявлені ними сліди масового вимирання рослин і натяки на існування ще однієї такої події на початку Тріасового періоду дозволяють назвати її своєрідною “ерою масових вимирань”, а також пояснюють те, чому флора і фауна Землі витратила незвично довгий час, кілька мільйонів років, на відновлення після “великого” Пермського вимирання.
Вчені прийшли до такого висновку, вивчаючи 400-метровий шар осадових порід на території сучасної Гренландії, що сформувався під час Пермського вимирання, яке відбулося 252 мільйони років тому, і в перші доби Тріасового періоду.
Бухер і його колеги намагалися розкрити одну з найбільш дивних рис Пермського вимирання, чому видовий склад рослин залишався вкрай мізерним в перші кілька мільйонів років після його завершення, незважаючи на звільнення екологічних ніш і майже повна відсутність звичних природних ворогів” – травоїдних тварин.
Відповідь на цю загадку вчені шукали в двох речах, які можна було “прочитати” в скам’янілостях і породах Тріасу – те, як змінювалася концентрація “важкого” вуглецю-13, і за структурою і розмірами зерен пилку і спор рослин. Частки ізотопів вуглецю, як пояснюють дослідники, є прямим індикатором того, як багато рослин зростало на Землі в той час, а зміни в “наборі” пилку і спор можуть вказувати на різкі або плавні зміни в кліматі і видовий склад рослин.
Обидва цих індикатора розкрили несподівану річ. Виявилося, що приблизно через 500 тисяч – мільйон років після Пермського вимирання сталася ще одна катастрофа. Вона фактично знищила майже всі рослини, які росли в той час на Гренландії, і замінила їх на абсолютно нові види флори всього за тисячу років, мить за геологічними та еволюційними мірками. Ця “зміна варти” супроводжувалася різким падінням обсягів біомаси, що свідчить про ще одне масове вимирання, про яке ми раніше не мали поняття.
Ця подія, як показали аналогічні дослідження, які команда Бухера провела в Австралії і на території Пакистану, торкнулося не тільки Гренландії, яка перебувала в той час ближче до екватора, але і всієї Землю.
Причиною цього вимирання, як вважає Бухер, був той самий процес, який викликав Пермське вимирання – масовий вилив магми в Східному Сибіру і насичення атмосфери вулканічними газами. Мабуть, вони викликали глобальне потепління і перевели Землю в “парниковий режим”, так як до цього нового вимирання панував холодний і посушливий клімат Пермського періоду, а після нього – вологий і жаркий клімат мезозойської ери.
Те, що на кордоні між Пермським і Тріасовим періодами відбулося не одне, а серія з як мінімум двох або більше вимирань, добре укладається і пояснює не тільки уповільнене відновлення флори, але і дивацтва в неодночасність вимирання низки груп морських молюсків та інших мешканців моря. Таким чином, вся історія еволюції життя на межі Пермського і Тріасового періодів потребує перегляду, підсумовують автори статті.
Натхнення: earth-chronicles.ru