Багаторічне протистояння двох великих держав свого часу, могутнього Карфагена і Риму, який набирав силу, увійшло в історію як Пунічні війни, загальною кількістю три за 118 років офіційного конфлікту, з 264 по 146 рік до нашої ери. Після Третьої Пунічної Карфаген, як наполегливо закликав Катон Старший, таки був зруйнований, однак найбільш насиченою героїчними подіями була Друга війна: це Ганнібал, це перехід на слонах через Альпи, це зухвала спроба побити Рим на його ж території і страшна поразка Карфагену в битві при Заміні.
Події і підсумок Пунічних воєн добре відомі за давньоримським джерел: кожна з трьох воєн закінчилася перемогою Риму, а остаточний розгром єдиного великого конкурента дозволив Римській республіці безперешкодно поширити свій вплив на все Середземномор’я і згодом стати тією імперією, яка на століття змінить хід світової історії.
Однак своїм швидким сходженням Рим зобов’язаний не тільки військовим перемогам – будь-яка армія насамперед потребує фінансування. Ще недавно на питання «звідки гроші?» історики могли відповідати лише цитатами з давньоримських авторів – наприклад, про величезні контрибуції, які Карфаген був змушений платити Риму, або про відвойовані у Карфагена території з їх природними ресурсами. Тепер німецькі та датські хіміки представили не «паперовий», а цілком матеріальний доказ піднесення Риму за рахунок захоплених земель.
Поразка у Другій Пунічній війні позбавила Карфаген всіх заморських територій, включаючи Іберійський півострів. Римляни отримали доступ до місцевих джерел срібла, якими колись активно користувався Карфаген, а ще раніше – Тартесс: іспанське срібло справно збагачувало тих, хто володів копальнями.
Перехід контролю за іспанськими срібними родовищами від карфагенян до римлян сучасні вчені відстежили досить просто: вони проаналізували склад 70 римських монет, випущених з 310 по 101 рік до нашої ери, тобто за час всіх трьох Пунічних воєн з захопленням попередніх та наступних десятиліть.
Свої висновки учасники німецько-датського геохімічного проекту представили у серпні на конференції Goldschmidt 2017 в Парижі, повідомляє IB Times.
«Римські монети, випущені до Другої Пунічної війни, зроблені з того ж срібла, що і монети грецьких міст в Італії та на Сицилії: «підпис» ізотопів свинцю в їх складі вказує на походження металу з регіону Егейського моря», — каже Катрін Вестнер (Katrin Westner), геохімік з франкфуртського університету імені Ґете.
Проте в монетах, викарбуваних після 209 року до н. е., ізотопна сигнатура змінюється на характерну для півдня Іспанії, прямо вказуючи на «свіжозавойовані» римлянами копальні. У 209 році до нашої ери Друга Пунічна війна була далека від завершення, проте сталася знакова подія: римський полководець Публій Корнелій Сципіон захопив Новий Карфаген (сучасне місто Картахена в Іспанії). Вже через три роки римляни контролювали всі карфагенські володіння на Іберійському півострові. Ще через кілька років, в 202 році, Сципіон здолає самого Ганнібала у битві при Заміні і прославиться на віки під ім’ям Сципіон Африканський.
Його прийомний онук, Сципіон Еміліан Африканський, виграє Третю Пуническую війну і зітре Карфаген з лиця землі.
Срібна монета з профілем Ганнібала або бога Мелькарта з Нового Карфагена (Картахени), епоха Другої Пунічної війни, 221-206 рр. до н. е. Фото з сайту coinarchives.com
«Після поразки Карфагена у Другій Пунічній війні Рим отримав від переможених величезну контрибуцію, безліч багатих трофеїв і контроль за іберйськими срібними родовищами. Починаючи з 209 року до н. е. більшість римських монет має геохімічний підпис, характерний для іберійського срібла», — констатує Вестнер.
Набуте багатство дало потужний поштовх експансії Риму і заклало основи для формування майбутньої імперії.
«Рясний приплив іберійського срібла істотно змінив економіку Римської республіки, дозволивши їй стати супердержавою свого часу. Ми знали це з історичних праць Тіта Лівія, Полібія та інших авторів, проте наше дослідження надало сучасні наукові докази піднесення Риму. Поразка Ганнібала і сходження Риму буквально записані в сріблі монет майбутньої імперії», — підсумувала Вестнер.
Їй вторить Кевін Бучер, професор Уорікського університету (Великобританія): «Це дослідження наочно показує, який значний внесок в історичні дослідження здатний внести інструментальний науковий аналіз стародавніх монет. Раніше ми мали лише обґрунтовані припущення щодо важливості іспанського срібла для римської скарбниці і карбування монет, тепер же вони мають під собою серйозну матеріальну підставу».