Стародавні люди, будучи не в силах зрозуміти багато явищ природи – наприклад, блискавки або повені, – придумували їм надприродні пояснення. Так з’явилася віра в богів, які за своєю примхою контролюють сили природи.
Однак в останні кілька тисячоліть у богів з’явилася й інша, не менш важлива функція: вони стали суддями, які карали людей за ті чи інші провини, і, відповідно, підтримували в суспільстві певний набір етичних норм.
Звичайно, це відбувалося по мірі розвитку суспільства, і вчені багато десятиліть сперечалися про те, що ж з’явилося раніше: віра в усевидющих і суворо караючих богів або великі групи людей зі складною соціальною структурою, які живуть спільно?
Відповідь на це питання, здається, знайшли соціологи і антропологи Оксфордського університету, вивчивши вірування декількох сотень найдавніших спільнот.
Вони прийшли до висновку, що суворі “боги-моралізатори” з’являлися лише тоді, коли людей ставало занадто багато – і в них з’являлася потреба в певній об’єднуючій їх силі.