Якщо обернути таким папером трубопровід, він зможе миттєво сигналізувати про витік води і дозволить заощадити до $2,8 млрд в рік.
Вчені Університету штату Вашингтон винайшли папір, який може проводити електрику. Його можна використовувати для перемикання, вмикання і вимикання світлодіодного підсвічування. Крім того, він може служити системою оповіщення у випадках, коли порвалися труби і потрібно знайти джерело витоку. Особливо це актуально для великих підприємств із складною та багаторівневою системою трубопроводу. Щоб знайти ділянку, на якій сталася поломка, робітникам доводиться витрачати неймовірну кількість часу, сил і грошей – це щорічно обходиться фабрикам США $2,8 млрд.
Цікаво, що про «сигнальні» властивості паперу вчені дізналися абсолютно випадково. Спочатку вони експериментували з целюлозою: вбудовували в деревні волокна наноматеріали з надпровідного вуглецю, після чого виготовляли з них папір за стандартною технологією. На готовий лист впало кілька крапель води, через що виключився світлодіодний індикатор, який показував, що папір «працює» і проводить електрику.
- Японці випробовують електростанцію, що працює на океанічних течіях
- Вчені розробили кросівки, що допомагають спортсмену порадами
Дослідники вирішили, що зіпсували зразок. Але потім клаптик висох і стало зрозуміло, що вони винайшли паперову сигналізацію. Виявилося, що коли на папір потрапляє вода, його волокнисті клітини розбухають. Це витісняє наноматеріали на поверхню, що порушує електричне з’єднання між ними. Світлодіодний індикатор відразу ж гасне. Процес оборотний, і варто папері висохнути, як його провідникові властивості відновлюються, повідомляє hightech.fm
З розвитком технологій ціни на наноматеріали будуть стрімко падати, і з часом наш винахід стане доступним і масовим. Для виготовлення паперу не потрібно придумувати нові технології, а атоми вуглецю можна отримати з будь-якого природного матеріалу, якщо попередньо спалити його і перетворити в деревне вугілля, – говорить провідний автор дослідження Ентоні Дічіара. – Ми вже проводили такі експерименти на банановій шкірці, деревних відходах і навіть фекаліях тварин. Так що, наноматеріали можна виробляти в буквальному сенсі зі сміття.