У пошуках інопланетних цивілізацій вчені намагалися знайти різні їх ознаки, починаючи від радіопередач до лазерних спалахів, але все без успіху. Тим не менш, нове дослідження припускає, що дивний феномен швидких дискретних радіоімпульсів може бути свідченням просунутої інопланетної технології.
Такі імпульси можуть бути свідченням роботи передавачів розміром з планету, які передають енергію міжзоряним кораблям у віддалених галактиках.
Як випливає з назви, швидкі дискретні радіоімпульси — це мілісекунд спалаху радіовипромінювання. Вперше вони були відкриті в 2007 році, і з тих пір вчені відслідкували не більше двох десятків таких імпульсів. Всі вони походять з віддалених галактик, які знаходяться на відстані мільярдів світлових років від Землі.
Аві Лоєб з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики і Манасві Лінгам з Гарвардського університету вважають, можливе існування настільки потужного радіопередавача, щоб помітити його дію на такій величезній відстані. Вони з’ясували, що якщо передавач живиться від сяйва зірки, його світло повинно падати на планету розміром в два рази більше Землі, щоб генерувати необхідну енергію для імпульсів такої потужності. Настільки величезна конструкція знаходиться далеко за межами технології, навіть потенційно здатною знаходитися в розпорядженні людства, але цілком можлива з точки зору законів фізики.
Лінгам і Лоєб також вирахували можливе існування такого передавача з інженерної точки зору, або ж така кількість енергії просто розплавить будь-яку структуру. І знову вони з’ясували, що охолоджуваний водою пристрій в два рази більше Землі може винести такий жар.
Потім вчені задалися питанням, навіщо взагалі потрібна така масивна установка, і зробили припущення, що вона цілком може надавати прискорення міжзоряним світловим вітрилам. Отриманої енергії вистачить, щоб пересунути мільйони тонн вантажу. «Цього цілком достатньо, щоб перевозити живих пасажирів через міжзоряні або навіть міжгалактичні відстані», — говорить Лінгам.
Щоб передавати енергію на світловий парус, передавач повинен бути постійно на ньому сфокусований. Спостерігачі на Землі бачать лише короткий спалах сигналу, тому що корабель, установка, зірка і сама галактика постійно рухаються відносно один одного, в результаті чого радіпромінь вказує в нашу сторону лише на коротку мить. Повторні спостереження променя були зафіксовані, але ніяких астрофізичних причин їм не знайдено.
Лоєб визнає, що його робота має виключно теоретичний характер. Коли ж його запитали, чи він справді вірить в розумне походження дискретних радіоімпульсів, він відповів: «Наука — це предмет не віри, а доказу. Якщо ми вирішимо, що не можна розглядати щось, яке перебуває за межею наших можливостей, то це значно знижує спектр потенційних досліджень. Так що краще висловлювати різні ідеї, і нехай отримані дані вирішать, правдиві наші припущення чи ні».