Американські і японські вчені з’ясували, що виробництво засоленої риби в промислових масштабах було одним з найважливіших компонентів економіки майя. До таких висновків дослідники прийшли, вивчивши начиння, виявлене на місці солеварні в Белізі — державі на східному узбережжі Центральної Америки. Предмети з характерними ознаками зносу вказують на те, що індіанці використовували їх для консервації риби сіллю. На думку фахівців, готову продукцію майя експортували на ринки, розташовані уздовж узбережжя.
Вчені з Університету штату Луїзіна (США) і Університету Ібаракі (Японія) досліджували регіон в Белізі, де тисячу років тому розташовувалася солеварня майя. На ділянці площею 4,8 кв. км археологи виявили близько 4 тис. фрагментів дерев’яних обробних столів і безліч предметів начиння.
На думку вчених, представники стародавньої цивілізації варили в котлах сольовий розчин, потім залишали його остигати, доки не утворювалися соляні грудки, придатні для консервації риби. Готову продукцію майя поміщали на каноє і експортували на місцеві ринки. Автори дослідження відзначили, що 300-900 років до н. е. майя могли пропливати на човні вздовж узбережжя або по річці в глиб континенту близько 25 км, щоб укласти угоду.
Також на місці колишньої солеварні дослідники виявили глиняну окарину (флейту) у вигляді людиноподібної істоти. Вчені припустили, що майя використовували її для проведення релігійних обрядів, пов’язаних з засолюванням риби.
Автори дослідження прийшли до висновку, що сіль була важливим продуктом цивілізації майя як «сама по собі», так і в якості консерванту для риби, торгівля якою була одним з ключових компонентів економіки стародавніх індійців.