Міжнародна група дослідників провела дослідження РНК різних груп павуків, щоб установити причини поширеності павуків-птахоїдів по світу. Досліди показали, що павуки-птахоїди з’явилися на території Америк та Африки ще близько 120 мільйонів років тому, але досягли свого сучасного поширення завдяки континентальному дрейфу. Результати оприлюднені в журналі PeerJ.
Павуки-птахоїди (Theraphosidae) — це одні з тих членистоногих, які можуть викликати дуже різні емоції: від захоплення їхніми розмірами та пухнастим тілом до справжнього жаху через ті ж самі причини. Іншою ж разючою особливістю павуків-птахоїдів, крім зовнішності, є те, що вони населяють усі континенти нашої планети, за винятком хіба що Антарктиди. І це насправді досить дивно. Попри те, що багато людей вважають цих павуків активними й небезпечними хижаками, вони доволі спокійні. Здебільшого більшу частину часу вони сидять у своїх норах або укриттях, а самки з потомством узагалі по кілька місяців можуть не покидати своїх домівок. Тож залишається незрозумілим, яким чином такі домосіди змогли розселитися майже по всій земній кулі. Але на це запитання спробували дати відповідь у новій роботі вчені міжнародної групи дослідників зі США, Сингапуру та Німеччини.
Науковці проаналізували транскриптоми — сукупність мРНК, утворених в результаті експресії генів — в кількох десятках видів павуків. Порівнюючи аналізи різних представників павуків, дослідники отримали змогу змоделювати філогенетичне дерево птахоїдів протягом мільйонів років еволюції. Дані від дослідження транскиптому вчені також порівняли із даними про філогенетичне дерево, взяті з вивчень скам’янілостей.
Результати показують, що павуки-птахоїди є древніми тваринами. Вони могли з’явитися на території, що нині належить Америці та Африці, але ще 120 мільйонів років тому, у крейдовий період. У той час Південна Америка ще була з’єднаною з Африкою, Індією та Австралією у складі древнього континенту Гондвана. Остання вже почала тоді розходитися на відомі нам сьогодні частини світу, тож, ймовірно, що разом із територіями суші роз’їхалися також представники павуків-птахоїдів.
До Азії ці павуки потрапляли аж двічі з інтервалом щонайменше у 20 мільйонів років, показує дослідження, й одні були переважно наземними, а другі — деревними. Вони зробили це з території сучасної Індії, яка була окремим субконтинентом, але близько 55-35 мільйонів років тому зіткнулася з Азією, що посприяло поширенню на неї павуків. Перша група цих тварин також змогла здолати Лінію Воллеса, що розділяє Австралію та острови Азії, кажуть дослідники.
До цього часу вважали, що птахоїди не надто добре вміють поширюватися. Але хоча це дослідження показує, що головним чинником їх поширення став континентальний дрейф, здатність адаптуватися до різних середовищ теж повинна була мати велике значення.
Натхнення: www.nauka.ua