Сьогодні вчені вважають, що ожиріння – це епідемія. Все більше і більше людей по всьому світу страждають від надмірної ваги. На жаль, скидати зайві кіло не так просто, навіть якщо людина дуже старається. Тому фахівці постійно вивчають ожиріння, щоб краще зрозуміти, як з ним боротися.
Нове дослідження розділяє ожиріння на два різних підтипи, кожен з яких по-своєму впливає на функціонування нашого організму. Це відкриття може не тільки послужити основою для більш тонкого підходу до діагностики станів здоров’я, пов’язаних з вагою, але і привести до більш персоналізованих способів їх лікування.
На цей час ожиріння діагностується за допомогою вимірювання індексу маси тіла (ІМТ), але команда, що стоїть за новим дослідженням з Інституту Ван Андела, США, говорить, що цей підхід занадто спрощений. Він ігнорує індивідуальні біологічні варіації.
Вчені пропонують новий підхід, який базується на типі ожиріння людини. Всього їх виділяють два: перший характеризується більшою жировою масою, другий — як жировою, так і м’язовою масою. На свій подив, дослідники виявили, що другий тип був пов’язаний з більш активним процесом запалення, що призводить до ризику розвитку раку та інших захворювань.
Кожен тип має свої фізіологічні та молекулярні особливості, що впливають на здоров’я
Вчені використовували дані 153 пар близнюків, зібрані дослідницьким проектом TwinsUK, і виявили чотири метаболічних підтипи, що впливають на масу тіла: два схильних до худорби і два схильних до ожиріння.
Потім ці результати були перевірені на моделях мишей в лабораторії. Гризуни були генетично ідентичні, росли в одному і тому ж середовищі і їли однакову кількість їжі.
- Графен може служити джерелом майже нескінченної енергії
- Премію Тьюринга присудили за випадковість у алгоритмах
Враховуючи, що багато факторів були ідентичні, вчені припустили, що відбувається щось ще, крім дієти, оточення і спадковості, що впливає на набір ваги. Одне з можливих пояснень пов’язане з епігенетичними маркерами – некодуючими модифікаціями молекул ДНК, які змінюють спосіб зчитування генів. Саме епігенетика є причиною того, що близнюки з однаковим кодом ДНК не завжди ідентичні.
Другий тип ожиріння, який мав більш високу м’язову масу і більшу кількість жиру, а також мав схильність до запалення і високого рівня інсуліну, мав епігенетичну сигнатуру.
Автори пояснюють, що це означає, що такий тип ожиріння виникає випадково. Ці результати можуть бути корисними для вивчення так званої “незрозумілої” фенотипової мінливості (UPV), ідеї про те, що інші фактори, крім генетики та навколишнього середовища, роблять нас тими, хто ми є. Швидше за все, саме епігенетика пов’язана з UPV.
Безумовно, вченим належить ще багато роботи. Але сьогоднішні результати підкреслюють, що розуміння тонких відмінностей між людьми може допомогти краще визначити способи лікування захворювань (не тільки ожиріння).
Якщо два (або більше) типи ожиріння будуть підтверджені в майбутніх дослідженнях на людях, то повинні будуть з’явитися різні методи лікування ожиріння. Швидше за все, проста дієта не буде працювати для всіх людей однаково.