Професор Стенфордського університету Роджер Блендфорд і його колеги зафіксували так зване відлуння зі зворотного боку надмасивної чорної діри.
Гравітація звичайних і надмасивних чорних дір настільки сильна, що з-за обрію подій до нас не можуть дійти ніякі об’єкти або хвилі. Однак цього імовірно можуть уникнути частки світла, які підходять дуже близько до горизонту подій. Для цього вони повинні рухатися в певному напрямку щодо лінії горизонту подій.
У новій роботі вчені отримали подібні дані за допомогою орбітальних рентгенівських телескопів NuSTAR і XMM-Newton, де була інформація про чорну діру з центру галактики I Zw 1: автори спостерігали за змінами інтенсивності від корони чорної діри і знайшли своєрідне відлуння, яке запізнювалася приблизно на 12 хвилин.
Автори вважають, що його джерелом були ті ж взаємодії між диском акреції і магнітними полями, що і більш ранні рентгенівські спалахи.
Це означає, що відстань між короною чорної діри і горизонтом подій приблизно в чотири рази більше, ніж між центральною точкою чорної діри і горизонтом подій.
Вчені планують продовжити спостереження, щоб зрозуміти, як взаємодіють один з одним їх магнітні поля і диски акреції.
Натхнення: hightech.fm