Міжнародна група дослідників визначила дату великого вулканічного виверження в Ісландії. Коли воно сталося, на острові ще не було жодного постійного поселення, але зате росли великі ліси. Залишки стародавніх дерев і розповіли вченим про події минулого.
Команда, в яку увійшли вулканологи, кліматологи, географи і історики, використовувала комбінацію наукових та історичних даних. Результати дослідження опубліковані в журналі Geology.
Подібно до того як копалини можуть бути використані для розуміння розвитку і еволюції життя на Землі, різні типи екологічних свідоцтв можуть допомогти зрозуміти, яким був клімат в минулому і чому. «Відбитки минулого», що містяться в деревних кільцях і крижаній серцевині, дозволяють вченим оцінити колишні кліматичні умови та розширити наше розуміння взаємодії людей і навколишнього середовища сотні і тисячі років тому.
«У своїй роботі ми намагаємося відновити колишню мінливість температури та опадів на основі деревних кілець, визначаючи, наприклад, коли було холодно і волого або тепло і сухо, — пояснив провідний автор дослідження професор Ульф Бюнтген з географічного відділення Кембриджського університету. – Ми також зацікавлені у встановленні ключових факторів динаміки клімату та їх можливих зв’язків із змінами в історії людства».
В даний час Ісландія здебільшого безліса. Однак до прибуття перших постійних жителів в кінці дев’ятого століття її територію, ймовірно, покривали великі ліси. Ранні поселенці вирубували дерева, щоб створити суспільство, засноване на сільському господарстві. Після людського втручання вони вже ніколи не відновлювалися.
У 2003 році під час весняного водопілля на річці Твера на поверхню вийшли сотні березових дерев, які протягом століть були поховані під шарами вулканічного осаду. Так званий ліс Друмбабот є найбільш збереженим доісторичним лісом в Ісландії. Він був похований виверженням довколишнього вулкана Катла, найактивнішої вулканічної системи острова.
Вулканічні виверження часто викликають різке похолодання. Щоб отримати повну картину кліматичних змін, необхідно знати точну дату виверження. У новому дослідженні вчені використовували дерева, оголені повінню 2003 року, щоб визначити, коли сталося це конкретне виверження.
Раніше команда підтвердила, що в 775 році н. е. великий сонячний спалах викликав сплеск рівня радіовуглецю в атмосфері Землі, який відклався в деревах, що виростали в той час. Шляхом вимірювання рівнів радіовуглецю в одному з дерев Друмбабота Бюнтген і його колеги змогли виділити в деревних кільцях рік 775 і виміряли товщину до зовнішньої кори, щоб підрахувати кількість років до виверження Катли, коли дерево загинуло.
Саме зовнішнє деревне кільце повністю сформувалося, а нове ще не почало з’являтися. Це означає, що виверження відбулося після осені 822 року і до весни 823 року, коли повинно було початися зростання наступного кільця. В Ісландії до 870 року не було постійних поселень, тобто ліс загинув майже за півстоліття до прибуття людей.
Отримані дані були зіставлені з результатами професорів Крістін Лейн і Клайва Оппенгеймера, які використовували сліди попелу (тефрі) та свідоцтва з крижаної серцевини, щоб виявити «відбитки» виверження Катли. У роботі також брали участь історики, які аналізували письмові документальні свідчення з Європи та Азії і виявили період сильного похолодання, за термінами відповідно до дати виверження Катли, встановленої по деревних кільцях.