Зміна форми вушної раковини здатна позбавити людину здатності визначати, де знаходиться джерело звуку. До такого висновку прийшли канадські учені, тимчасово змінивши форму вух кількох осіб.
Локалізувати звук у горизонтальній площині нам дозволяє те, що у нас два вуха, а не одне; мозок враховує часовий проміжок між тим, як звукова хвиля досягає вух, і інтерпретує її як зміщення джерела вліво або вправо. Але ця система не допомагає зрозуміти, йде звук знизу або зверху: в цьому нам допомагає складна форма вушної раковини. У тому, як форма вуха впливає на здатність орієнтуватися по звуках, розібралися Режі Трапо (Rеgis Trapeau) і Марк Шонвізнер (Marc Schоnwiesner) з Монреальського університету. Свої результати вони опублікували в журналі The Journal of Neuroscience.
В експерименті взяло участь 16 добровольців. Кожен з них сідав у крісло в спеціально обладнаній кімнаті, де на різній висоті ліворуч і праворуч від крісла розміщувалися динаміки. Учасники експерименту повинні були визначити, звідки виходить звук. Це виходило у них непогано, але тільки до тих пір, поки вчені не закріпили на їхніх вухах силіконові накладки, які змінюють форму вушної раковини. Після цього добровольці стали говорити, що звук йшов зверху, у той час як насправді працював нижній динамік, і навпаки.
Правда, через деякий час накладки переставали заважати локалізувати звук: мозок адаптувався до нової форми вуха. Форма вушної раковини кожної людини індивідуальна; не буває двох однакових вух, так само, як не буває однакових відбитків пальців, тому конкретні критерії, за якими мозок визначає висоту джерела звуку, теж строго індивідуальні, завершують автори роботи.
Під час експерименту вчені реєстрували активність нейронів слухової кори головного мозку за допомогою МРТ. Сканування показало, що чим вище знаходиться джерело звуку, тим слабша реакція нейронів; можливо, саме за рівнем активності клітин мозок визначає висоту джерела звуку, вважають Трапо і Шонвізнер.