Італійські медики зібрали безліч фактів і свідчень, які підтверджують теорію про те, що найбільший художник епохи згас через хворобу, схожу на нову коронавірусну інфекцію, а не від сифілісу.
Прославлений італійський живописець, графік і архітектор Рафаель помер у 1520 році. Художника з почестями поховали у Ватикані, пізніше останки перенесли в римський Пантеон, де круглий рік на могилі лежить свіжозрізана червона троянда. Відомий міф свідчить, що Рафаель так рано, у віці 37 років, пішов з життя через сифіліс. Версія стала популярною, оскільки художника вважали ловеласом.
Нове дослідження італійських практикуючих медиків, опубліковане в журналі Internal and Emergency Medicine, показало, що свою роль у трагічному фіналі художника зіграла лікарська помилка, а причиною смерті стало респіраторне захворювання. За свідченнями сучасників, знайденим в ході дослідження, кращі лікарі, надіслані Папою Риму, намагалися збити високу температуру кровопусканням. Це, на думку авторів роботи з Університету Мілана Бікокка, і вбило Рафаеля.
У XVI столітті лікарі ще вірили в користь кровопускання, але вже тоді знали, що витяг «зайвої» крові з організму через розрізи на шкірі або за допомогою п’явок може бути шкідливим при респіраторних захворюваннях. Тому дослідники вважають, що до помилкових дій медиків призвела невірна постановка діагнозу, заснована на неточній оповіді Рафаеля. Ймовірно, художник поділився з лікарями числом статевих зв’язків, але не згадав про те, що справно відвідував коханок навіть у прохолодні вечора. Переохолодження, мабуть, і привело до легеневої хвороби, що нагадує нову коронавірусну інфекцію.
Висновок дослідників заснований на свідченнях того часу. Звіти про смерть художника показують, що хвороба тривала 15 днів. Рафаель при цьому був досить зібраний, щоб привести справи в порядок, висповідатися гріхи і пройти передсмертні церковні обряди. Однак, все це час художника мучила висока постійна температура, що свідчить про боротьбу організму з вірусом.
Нещодавно «підхоплена» інфекція, що передається статевим шляхом: гонорея або сифіліс — не могла супроводжуватися підвищенням температури. Гострі прояви подібних хвороб, які давно «сидять» в організмі, не відбуваються без «яскравих» симптомів, які були б обов’язково зафіксовані кращими медиками Риму. В той час в Римі не було епідемій тифу або чуми. По черзі виключаючи ймовірних кандидатів у вбивці великого художника, автори дослідження прийшли до легеневої інфекції.
Натхнення: www.popmech.ru