Рослини відіграють значну роль у вуглецевому циклі планети завдяки здатності захоплювати вуглекислий газ з атмосфери і зберігати його в своїх тілах. А бурі водорості пішли далі: вони запасають вуглець… в слизу. Дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Фукус пухирчастий, або морський виноград, поширений майже по всьому Світовому океану / © wikipedia.org
Бурі водорості поширені по всій планеті, і переважно зустрічаються на глибині 40-100 метрів. У процесі фотосинтезу вони поглинають вуглекислий газ з навколишньої води, причому роблять це досить ефективно: за підрахунками вчених, за рік всі бурі водорості на планеті поглинають до 550 мільйонів тонн вуглекислого газу. Для порівняння, парникові викиди Німеччини щорічно становлять близько 740 мільйонів тонн.
Вуглекислий газ потрібен водоростям для росту, але приблизно третина поглиненого вуглецю вони виділяють назад в морську воду у вигляді вуглеводних сполук. Залежно від того, що це за сполуки, вони або швидко поглинаються іншими живими організмами, або накопичуються у вигляді слизу (самим водоростям вона потрібна для захисту від висихання і поїдання тваринами).
Вивчивши склад слизу одного з видів бурих водоростей, пухирчастого фукуса, вчені з Інституту морської мікробіології Товариства Макса Планка (Німеччина) виявили, що більше половини його становить фукоїдан. Молекула цього полісахариду настільки складна, що мало хто з живих організмів в принципі здатний її розщепити. Так що слиз може утримувати вуглець у своєму складі дуже довго, не даючи повернутися в атмосферу.
Що цікаво, такі величезні втрати вуглецю не особливо впливають на зростання бурих водоростей: збережених двох третин від поглиненої кількості їм цілком вистачає для життя, а оскільки фукоїдан не містить ніяких цінних мікроелементів (наприклад, азоту), водорість може «дозволити» собі бути марнотратною і виділяти велику кількість слизу.
Всесвітнє поширення і небувала ефективність у справі поглинання вуглекислого газу роблять бурі водорості перспективним засобом для боротьби з глобальним потеплінням. Можливо, непомірні вуглецеві “апетити” фукуса і його побратимів в результаті допоможуть людству знизити кількість вуглецю в атмосфері.