Нове дослідження показало, що кенгуру змінюють поставу, щоб зберегти енергію при швидких стрибках, використовуючи еластичність своїх сухожиль.
Науковці з Університету Саншайн-Кост змоделювали 3D-рух скелета кенгуру та визначили, що поза задніх кінцівок змінюється залежно від швидкості. «Коли кенгуру стрибає швидше, він більше присідає, змінюючи кути гомілковостопного та плюснево-фалангового суглобів», — пояснює авторка дослідження Лорен Торнтон. Це зменшує механічну перевагу гомілковостопного суглоба (EMA), але водночас збільшує навантаження на ахіллове сухожилля, що дозволяє йому накопичувати і повертати більше енергії.
Отримані результати пояснюють, чому енергетичні витрати кенгуру не зростають з підвищенням швидкості. Замість додаткової роботи м’язів, більше навантаження переноситься на сухожилля, які працюють як природні пружини. «Це відкриття кидає виклик класичній «гіпотезі вартості сили»», — зазначає Крістофер Клементе, старший автор дослідження. Замість прямої залежності між силою і витратою енергії, у кенгуру діє інший механізм.
Дослідники підкреслюють, що ці біомеханічні особливості можуть обмежити максимальний розмір тварин, які рухаються подібним способом. Подальші дослідження мають зосередитися на проксимальних суглобах і впливі всієї постави на загальну енергоефективність. «EMA може бути більш динамічним, ніж ми раніше вважали», — додає Клементе.