Що б не відбувалося в житті, завжди є люди, які нас зрозуміють і підтримають, – це наша сім’я. Не має значення, велика вона чи маленька, повна чи ні, головне – щоб у ній вистачало тепла кожному. І щоб завжди в запасі у вас було декілька історій, якими можна поділитися.
У мене зріст 150 см, у чоловіка – 157. А у мого батька – 180, і він носить довгу бороду. Коли тато приходить в гості, завжди вітається: «Ну, привіт, хоббіти!» – А чоловік відповідає: «Здорово, Гендальф!»
***
Нас у сім’ї четверо: я, дружина і дві доньки. Сьогодні не могли вирішити, хто піде вигулювати пса. Затіяли гру: хто перший слово скаже, той і йде. Як тільки суперечка набула чинності, донька з кам’яним обличчям пішла одягатися, зібрала все, що потрібно для вигулу собаки, взулась. І ось вона вже відкриває вхідні двері, собака на повідку, в передпокої вишикувалася вся родина, і ми практично хором: «Молодець, Поля!» А Поля, задоволена, починає знімати куртку і каже: «Ось ви і попалися».
***
Щоранку, прокидаючись, я готую сніданок племінниці. Якщо чесно, звик протягом року, і це вже стало навіть в радість. І ось вчора вранці (у мене був вихідний, тому будильник я поставив на півгодини пізніше), я як завжди прокинувся, щоб приготувати яєчню і гарячі бутерброди. А у мене на столі стояв чай, лежали 2 бутерброди і був замішаний сир зі сметаною і цукром. Племінниця (2 клас, 8 років), знаючи, що у мене вихідний, вирішила мені зробити такий подарунок. Діти вміють дякувати щиро.
****
Матінка, заглянувши в кімнату, суворо наказує:
– Спати йди, скотина!
Я, стрепенувшись, винувато заперечую, що ще рано для сну. Відразу ж роз’яснюється, що мама зверталася до свого песика, який шарудить і возиться під столом.
– Ось так ростиш дитину, любиш, а вона все одно звернення «скотина» сприймає автоматично на свій рахунок, – зітхає матінка.
– Та що там дитина! – Негайно відгукується тато з дивана. – Я сам тільки зараз видихнув.
***
Одного разу мій молодий чоловік прийшов до мого батька просити моєї руки, а батько впав йому в ноги з криком: «Спаситель ти наш!» Тато сказав, що, ще в студентстві почувши цей анекдот, завжди мріяв так зробити.
***
Їхали з братом і нашими сім’ями (його: дружина і дочка 7 років; мої: чоловік і син 11 років) в село до мами. Вирішили по дорозі купити дітям водяні пістолети, щоб вони в селі розважалися. Купили прикольні автомати. Дітям було дуже весело спостерігати, як їхні батьки влаштували собі «Морський бій».
***
Задумалася, чому ми ніколи не сваримося з чоловіком … Згадувала всі історії подружок про їх розмовки, все починалося з якихось побутових дрібниць. Озирнулися по сторонам: по дивану розкидані шкарпетки і футболки, на столі крихти і немиті філіжанки, фантики. На килимі купа котячої шерсті, на стільцях висять джинси. І мене нічого не «бісить», як кажуть мої дівчатка. Ми сидимо на клаптику дивана в обнімку і дивимося улюблений серіал. Так, ми просто дві щасливі свині.
***
Стоїмо з донечкою на пошті: вона розглядає журнали, я чекаю чергу, переді мною дві дівчини. Донечка повертається до мене і каже: «Тату, дивися, ось там журнал з Вінкс, там Стелла на обкладинці». Я глянув, відповідаю їй: «Там не Стелла, а Блум». Обидві дівчини одночасно обернулися з здивованими очима … А що? Татусь в темі, тато виховує доньку.
***
Обожнюю свекруху і свекра. Коли свекор пом’яв двері машини, він заховав її окуляри, щоб вона не побачила і не лаялася.
Джерело: © AdMe.ru