Професор Технічного інституту штату Джорджія розробив пристрій, який здатний в найкоротші терміни навчити будь-якого бажаючого грі на різних музичних інструментах.
“Бачили “Матрицю”? Там є сцена, де героям треба летіти на вертольоті, і Трініті каже: “Секунду”, і в її мозок завантажують знання про те, як пілотувати літальні апарати. Ось над таким майбутнім я працюю” – каже Чад Старнер, творець пристрою для перетворення будь-якого охочого в Бетховена. Здібності для створення геніального твору ґаджет передати, звичайно, не зможе, але навчити грати – цілком.
Винахід під назвою Mobile Music Touch являє собою рукавичку без пальців, де в кожному з п’яти отворів знаходиться плоский вібромотор. Всі п’ять таких датчиків лежать на фалангах пальців і підключені до мікроконтролеру з тильної сторони руки. Пристрій вібрує тоді, коли пальці повинні бити по клавішах фортепіано. Послідовні вібрації формують задані мелодійні патерни.
Читайте також: Новий ґаджет прочитає і переведе все, на що вкаже палець
Старнер являється технічним керівником Google Glass, займається носимою електронікою вже багато років. Перший електронний пристрій винахідник надів на себе в 1993 р. Також він працював над системами штучного інтелекту і інтерфейсами людина-комп’ютер, де основою були портативні ґаджети.
Рукавичка Mobile Music Touch з’єднується з іншими пристроями через Bluetooth, а значить її можна використовувати в парі з мобільним пристроєм або лептопом. Вібрації, що випускаються рукавичкою, задіють м’язову пам’ять людини. При грі на музичних інструментах така система може реально прискорити навчання. Професор каже, що потенціал застосування набагато ширший: крім гри на фортепіано або гітарі рукавичка може бути корисною в навчанні абетці сліпих. Крім цього використання рукавички людьми з травмами хребта може допомогти їм частково повернути чутливість рук.
Читайте також: 3D-ручка з використанням холодних чорнил
В період дослідження виділилася одна особливість: пацієнти з травмами швидше відновлювалися тоді, коли під час виконання вправи в рукавичці не фокусувалися на тому, що роблять. Процес називається пасивно-тактильним навчанням (Passive Haptic Learning). Відомо, що танцюристи або музиканти часто не замислюються, куди рухається нога в танці або рука при грі на гітарі. Все доведено до автоматизму, м’язова пам’ять сама все робить, і активної участі в даному випадку не вимагається. Звичайно, до втілення в реальність сцени з “Матриці”, коли знання можна просто завантажити в мозок, ще дуже далеко. Але вже зараз розроблено технології, які здатні допомогти навчатися різним навичкам в рази швидше.