Вчені виділили молекулу запаху, який пробуджує агресію у жінок і пригнічує її у чоловіків.
Фото Від pixelshot
Запахи відіграють важливу роль у соціальній комунікації у людей та тварин. Наприклад, самка кролика може навіть напасти на своїх власних дитинчат, якщо почує запах іншої самки на них. Багато хімічних молекул можуть не тільки провокувати, але й пригнічувати агресію навіть у людей. Чоловіки та жінки різняться у прояві агресії та її гормональної регуляції: одним із найвідоміших гормонів, залучених до регуляції суперництва та агресії, є тестостерон. Відомо, що запах людських сліз може знижувати рівень тестостерону у чоловіків, проте все ще невідомо, чи це впливає на прояв агресії. Чи подібні хімічні сигнали можуть регулювати поведінку й у людей? Дослідники з Інституту імені Вейцмана виділили з’єднання без помітного запаху, яке назвали “гексадеканалом” (hexadecanal), або “гексом” (HEX), раніше виявлене у мишей як регулюючу соціальну взаємодію. «Гекс» виділяється в організмі через шкіру, кал та дихання.
Вчені запросили 127 учасників, які перед основним експериментом оцінювали за запахом, наскільки їм приємний чи знайомий цей аромат: половина групи отримала пробірки з плацебо-рідкістю, половина – з «гексом». Після цього кожному учаснику наклеїли над верхньою губою смужку, просочену цією речовиною, з якою вони залишалися до кінця експерименту. Щоб спровокувати агресію в лабораторних умовах, дослідники використали популярну методику, засновану на парадигмі агресії Тейлора: у першій частині тестової сесії учасники грали в комп’ютерну версію гри «ультиматум», де їм потрібно було розподілити ігрові очки між собою та партнером. Партнер міг погодитися з пропозицією або відмовитися. Гра була запрограмована таким чином, що «партнер» погоджувався лише на несправедливі стосовно основного учасника пропозиції; створювалася свого роду провокація. У другій частині сесії учасникам потрібно було якнайшвидше натиснути на кнопку, змагаючись з «партнером», якщо вони бачили, що на екрані змінилася форма цільової фігури, яку треба було вгадати. Той, хто переміг, міг вибрати, з якою інтенсивністю «партнер» почує гучний і неприємний звук; гучність звуку служила метрикою інтенсивності агресії.
Виявилося, у групі, яка вдихала «гекс», у порівнянні з групою, яка отримала плацебо, кількість агресивних дій у чоловіків була меншою, а у жінок — більшою. Вчені вважають, що «гекс» може впливати, модулюючи функціональний зв’язок між областями мозку, що відповідають за соціальну оцінку, та областями, що регулюють агресивну поведінку. Це стає ще одним прикладом серед швидкозростаючої кількості доказів того, що соціальні хемосигнали можуть регулювати людську поведінку на підсвідомому рівні.
Натхнення: naked-science.ru