Коли вікінги понад тисячу років тому перетнули Північне море і прибули до Британії, вони привезли на острови не тільки сокири і шоломи, а й своїх вихованців.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі PLOS ONE, археологи проаналізували залишки курганного поховання вікінгів хіт Вуд у Дербіширі, Англія.
Близько 865 року так звана «Велика армія вікінгів» висадилася у Східній Англії і поступово рухалася на захід. До 873 року Вікінги дійшли до Дербіширу і збиралися так залишитися.
Вчені звернулися до конкретного елемента під назвою стронцій: він присутній у гірських породах, ґрунті, воді, рослинах та тваринах. Порівняння стронцію з останків із навколишньою місцевістю допомогло визначити, чи спалене тіло належало місцевому жителю, чи скандинаву.
Julian Richards / University of York розкопки поховання вікінгів
Аналіз стронцію показав, що коні та собаки (як і вікінги) прибули на британські острови зі Скандинавії.
Навіщо вікінги брали їх з собою? Хіба в Англії не було своїх тварин? На думку вчених, справа в простій сентиментальності. Високопоставлені воїни, ймовірно, брали своїх особистих скакунів і мисливських собак з любові до тварин і як символ статусу.
Коли вихованці гинули, їх господарі глибоко переживали втрату. Саме тому тварин кремували так само як і людей.