Нове дослідження, проведене в США, виявило, що вірус, відповідальний за COVID-19, став широко поширеним серед дикої природи, із зараженням деяких видів тварин, що сягає 60%. Це викликає занепокоєння щодо можливих довготривалих наслідків для як дикої природи, так і для людей.
Дослідженням керувала Аманда Голдберг, біолог з Вірджинського технологічного інституту, яка займається охороною природи. Вона зазначає, що вірус виявився значно більш поширеним, ніж передбачалося. Команда досліджувала майже 800 мазків з носа та ротової порожнини різних видів тварин, які перебували в реабілітаційних центрах або були спіймані та випущені на волю. Було виявлено, що шість видів мали антитіла до SARS-CoV-2, що свідчить про те, що вони були інфіковані вірусом у певний момент.
Інфіковані види, такі як східні бавовняні кролики, єноти, оленячі миші, вірджинські опосуми, бабаки та руді кажани, поширені по всій Північній Америці. Дослідники вважають, що рівень зараження серед диких тварин, ймовірно, широко поширений, особливо в регіонах із високою людською активністю, де спостерігалося втричі більше випадків зараження тварин вірусом. Це свідчить про те, що люди є основним джерелом поширення вірусу серед тварин.
Особливе занепокоєння викликає можливість розвитку сильватичного циклу, коли вірус мутує і поширюється серед популяцій диких тварин, що може стати джерелом нових мутацій, потенційно небезпечних для людей. Дослідники виявили одну таку мутацію у вірусі, взятому у опосума, яка може полегшити вірусу уникнення антитіл, що є наявними у людей.
Незважаючи на значне поширення вірусу серед диких тварин, дослідники підкреслюють, що наразі немає доказів передачі SARS-CoV-2 від диких тварин назад до людей. Більшість заражень тварин, на думку вчених, відбувається через опосередкований контакт із людськими відходами або стічними водами.
Карла Фінкельштейн, молекулярний біолог з Вірджинського технологічного інституту, зауважує, що вірус прагне адаптуватися до нових господарів, коли вакцинація захищає більшу частину людського населення. Вона підкреслює важливість продовження секвенування варіантів вірусу як серед дикої природи, так і серед людей, щоб відстежувати адаптацію SARS-CoV-2 до нових видів-господарів.
Ці висновки підкреслюють необхідність продовження епідеміологічного нагляду за COVID-19 і подальших досліджень для розуміння механізмів передачі вірусу між видами. Це допоможе знизити ризики поширення нових мутацій і зберегти контроль над пандемією.