Спостереження за життям ісландців та аналіз їх ДНК допомогли вченим довести поширене уявлення про те, що схильність до навчання і високий рівень інтелекту негативно впливають на перспективи продовження роду.
В останні роки вчені активно намагаються знайти гени і мутації, пов’язані з розвитком аутизму, шизофренією та іншими проблемами з роботою мозку, а також варіації в генах, які пов’язані з аномально високими або низькими інтелектуальними здібностями. Подібні “помилки” в ДНК вчені знаходять, порівнюючи структуру генів у декількох сотень тисяч і навіть мільйонів людей.
Відносно недавно, як розповідає Карі Стефанссон (Kari Stefansson) з проекту deCODE, генетики відкрили кілька десятків мутацій і варіацій ДНК, пов’язаних з високою успішністю в школі та університеті або високим рівнем інтелекту. Стефанссон і його колеги вирішили перевірити, як ці варіації впливають на ймовірність продовження роду, кількість дітей і інші важливі з точки зору еволюції параметри.
Для цього вчені скористалися банками даних компанії deCODE, і порівняли між собою рівні освіти і дрібні мутації в ДНК приблизно 110 тисяч ісландців – близько третини від загальної чисельності населення острова. Так як на рівень успішності впливають десятки і сотні різних генів, вчені вивчали не окремі мутації і фрагменти ДНК, а цілі групи генів.
У проведенні такого аналізу ученим сильно допомогло те, що Ісландія є досить ізольованим островом з добре вивченою генеалогією населення і статистикою по успішності дітей, батьків, бабусь і дідусів, прабабок і прадідів і їх предків.
В сумі, як свідчать розрахунки вчених, всі гени, пов’язані з рівнем інтелекту та успішністю в навчанні, визначають приблизно 3,7% від того, як добре ісландці справляються з навчанням. Окремі гени були пов’язані з інтелектом ще менше – в кращому випадку цей показник досягав 0,1%. Це відносно невеликий показник, але його вистачає, для того, щоб визначити, чи є зв’язок між числом дітей, генами і освітою, або ж його немає.
Як розповідає Стефаннсон, така залежність дійсно існує, і вона є від’ємною – іншими словами, чим більше “розумних” генів містить у собі геном тої чи іншої людини, тим менше дітей він або вона приводять на світ.
Що цікаво, за якихось поки не зрозумілих причин цей ефект повністю зникав, якщо не брати до уваги молодь у віці 22-23 років. У середньому, якщо враховувати все населення Ісландії, яке брале участь у цьому дослідженні, носії “розумних” генів залишали після себе на 6% менше дітей, ніж інші люди.
Якщо перевести це відкриття на мову біології, то можна говорити про те, що бути розумним невигідно в еволюційному плані – діти розумних батьків будуть залишати менше потомства і частіше помирати без дітей, ніж інші люди. Відповідно, через деякий час розумні люди повинні повністю поступитися місцем конкурентам з “середнім” рівнем розвитку, більш успішними у плані розмноження і залучення протилежної статі. Даний процес, як відзначають вчені, можна побачити вже сьогодні — пропорція людей з комбінаціями великої кількості “розумних” генів ненабагато, але знизилась у порівнянні з 1990 роком.