Останні дослідження свідчать, що масове вимирання наприкінці тріасового періоду, яке супроводжувало початок розколу Пангеї, було спричинене різкими похолоданнями через вулканічну активність, а не парниковим ефектом.
Тріасовий період, що завершився близько 201 мільйонів років тому, характеризувався великим виверженням базальтів і початком розколу Пангеї. У цей період на землі стали домінувати динозаври, витіснивши інші групи видів, однак механізми, що обумовили такий перерозподіл видів, довгий час були предметом наукових дискусій. Згідно з новим дослідженням міжнародної групи вчених, ключовим фактором масового вимирання сухопутних видів стали короткочасні, але сильні вулканічні зими, викликані викидами сульфатних аерозолів під час масштабних магматичних процесів.
Зразки гірських порід у Марокко, які утворилися близько 201 мільйонів років тому, містять свідчення вулканічної активності та змін клімату, що супроводжували масове вимирання. У багатьох регіонах світу, зокрема в басейні Ньюарк у Північній Америці, вчені виявили гірські комплекси, які належать до Центрально-Атлантичної магматичної провінції (CAMP), сформованої у процесі рифтогенезу, що поклав початок розділенню Пангеї. Ці утворення, як показують дослідження, є залишками масивних магматичних виливів, що призвели до змін в екосистемах і, ймовірно, стали причиною вимирання багатьох видів.
Щоб уточнити хронологію цих подій, вчені з Марокко та Китаю під керівництвом Дениса Кента застосували метод інверсії магнітного поля Землі, відомий як «хрон E23r». Цей інверсійний період передував масовому вимиранню, і його сліди були виявлені в осадових породах різних континентів. У результаті дослідникам вдалося синхронізувати різні шари порід, що утворилися в період активного вулканізму.
Дослідження, опубліковане в журналі *PNAS*, вказує на те, що початковий етап розпаду Пангеї тривав приблизно 46 тисяч років, протягом яких відбулося чотири-п’ять великих виливів базальту. Ці події супроводжувалися короткочасними похолоданнями, коли викиди сульфатів спричиняли різке зниження температур, що значно впливало на життя на суші. Цикли сильного похолодання не всі види змогли пережити; лише адаптовані до суворих умов тварини, такі як пернаті динозаври, змогли витримати ці періоди, у той час як великі рептилії з теплих регіонів вимерли.
Глобальне потепління, що настало після завершення вулканічних зим, поступово змінювало екосистему. Однак це потепління спричинило інші екологічні наслідки: закислення океанів та аноксію, які вплинули на морське життя, призвели до масової загибелі морських видів. Таким чином, масове вимирання наприкінці тріасу стало складним багатофакторним процесом, у якому чергувалися різкі кліматичні зміни.
Нове дослідження підтверджує, що тріасове масове вимирання є складним прикладом впливу вулканізму на глобальні екосистеми. Подібні дослідження дозволяють не лише відтворити історичні зміни клімату, але й глибше зрозуміти вплив природних катастроф на біорізноманіття, що важливо в контексті сучасних кліматичних змін.