Мультирезистентні бактерії викликають небезпечні захворювання крові і поширюють гени стійкості до антибіотиків.
Інтернаціональна група вчених з Інституту тропічної медицини в Бельгії, Інституту біомедичних досліджень у ДР Конго, британського Інституту Сенгера та Кембриджського університету провела масштабне дослідження нового виду сальмонел, ідентифікувавши і вивчивши один з його штамів, особливо небезпечного для людей. Стаття про це опублікована в журналі Nature Communications.
Більшість сальмонельозів дають симптоми, схожі на харчове отруєння. У переважній більшості випадків вони не є небезпечними для життя. Однак деякі штами сальмонел, особливості S. typhimurium, які поширені в Африці на південь від Сахари, можуть викликати інвазивний нетифозний сальмонельоз (iNTS).
iNTS — надзвичайно небезпечне інфекційне захворювання крові. Щорічно нетифозним сальмонельозом заражається 3,4 мільйона осіб, з них понад 680 тисяч — зі смертельним наслідком. Профілактика і лікування таких інфекцій в країнах Африки ускладнена обмеженим доступом до охорони здоров’я, проблемами інфраструктури і ослабленим імунітетом населення.
Більшість випадків iNTS викликані саме S. typhimurium. Це відносно новий вид сальмонел, який почав поширюватися з двох окремих вогнищ у Південній і Центральній Африці 52 35 років відповідно. В африканських країнах найбільш розповсюдженим є штам ST313: він є мультирезистентний, тобто стійким до широкого спектра антибіотиків. Найбільшою загрозою для людей є одна з двох клітинних субліний цього штаму — ST313-II.
Працюючи зі зразками крові, взятими в лікарнях Демократичної Республіки Конго від людей з підозрою на iNTS, дослідники відзначили такі рівні стійкості до антибіотиків, які ніколи раніше не спостерігалися у S. typhimurium. У цих бактерій в тому числі була зафіксована і стійкість до азитроміцину — антибіотика з групи резерву, який призначають в критичних випадках.
Результати генетичного секвенування та аналізу показали, що гени, які обумовлюють мультирезистентність сублинії ST313-II, присутні в одній і тій же плазміді. Це викликає особливе занепокоєння вчених, адже плазміда — це мобільний генетичний елемент, невелика не хромосомна молекула ДНК, здатна розмножуватися і передаватися в інші клітини. При перенесенні таких плазмід раніше чутливі до антибіотиків клітини і отримують широку резистентність.
Дослідники також вивчили, як S. typhimurium стає «агресивною», переходячи від форм, що викликають кишкові інфекції, до форм, які заражають кров.