Тривалість життя риб сильно варіюється в залежності від виду. Якщо анчоуси і бички живуть всього кілька років, вік атлантичної тріски досягає 20-25 років, а справжній довгожитель підводного царства жовтоокий морський окунь нерідко справляє і столітній ювілей. Але морські біологи б’ють на сполох.
Результати нового дослідження показують, що в світовому океані різко скорочується частка старих риб. І якщо у людей збільшення кількості молоді серед населення можна тільки вітати, у водному світі діють зовсім інші правила.
Справа в тому, що старше покоління риб не тільки приносить більше життєздатного потомства, але і легко адаптується до мінливих умов. У разі необхідності саме старі риби починають міграції в нові райони або переключаються на інший тип корму, подаючи приклад молодим.
“Це викликає тривогу, – говорить провідний автор Льюїс Барнетт (Lewis Barnett) з Вашингтонського університету. – В популяціях важливо мати молоду і стару рибу, тому що зміна умов навколишнього середовища в різні роки може сприяти одній чи іншій віковій групі”.
Біорізноманіття забезпечує стабільність будь-якої популяції, але в ході рибальського промислу в першу чергу страждають найбільш великі, а, отже, найстаріші риби. І лише зараз вчені з’ясували дійсні масштаби цієї проблеми.
Команда експертів з рибальства досліджувала дані про стан 63 популяцій промислових риб в США і Європі. Зокрема, вчені проаналізували записи про запаси атлантичної тріски, палтуса, морського окуня, хека і камбали, які, залежно від району вилову, охоплювали період від 24 до 140 років.
Особлива увага приділялася відомостями про вік риби, який традиційно визначають за допомогою отолітів. Ці тверді камінчики у вухах риб є частиною органу рівноваги і, подібно дереву, утворюють видимі на зрізі річні кільця.
Виявилося, що за кілька останніх десятиліть, коли обсяги світового рибальства значно зросли, частка старих риб скоротилася на 80%, а у третини популяцій цей показник перевищив 95%. І це далеко не межа. Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, не враховує дані з Африки, Азії і Південної Америки, де рибальство регулюється не так суворо.
“Я думаю, що ця модель буде діяти в будь-якому місці, де активно ведеться риболовля, — говорить співавтор роботи Тревор Бренч (Trevor Branch). – Якщо ви займаєтеся рибальством, старої риби буде менше, навіть якщо ви думаєте, що робите все правильно”.
В якості прикладу Бренч призводить популяцію хека біля західного узбережжя США, де держава ретельно управляє промислом, але старша вікова група все одно скоротилася більш ніж на 90%.
Вчені вважають, що виправити ситуацію можна, тільки змінивши правила рибальства. Зараз в квотах прописаний лише мінімально допустимий розмір риби, і одним з рішень проблеми може стати введення обмежень на вилов риби більше певного розміру. Але, на думку фахівців, такий радикальний підхід виявиться занадто складним і дорогим як для промисловості, так і для самих регуляторів. Тому найбільш перспективним виходом з ситуації є створення морських заповідників. У цих вільних від промислу зонах риби зможуть доживати до похилого віку, що забезпечить морським популяціям більшу генетичну різноманітність.
Старше покоління відіграє найважливішу роль і в інших видів тварин. Наприклад, літні самки косаток, які втратили можливість приносити потомство, стають старшими зграї і передають накопичений життєвий досвід молодим родичам.