Тютюн був одним з перших продуктів, що завозився з американських колоній в Європу. Першу тютюнову плантацію в британській колонії Вірджинії заснували в 1584 році. Для того щоб забезпечити ринок збуту цієї «корисної» рослини, європейців (в першу чергу, англійців і голландців) стали привчати до куріння.
У самій Америці тютюн воліли жувати. Жувати і спльовувати. Видовище неестетичне. Куди як гарніше виглядав джентльмен з коротенькою трубочкою в зубах. Трубочку цю, до речі, на одній з індіанських мов Центральної Америки називали «тютюну». Звідси і назва рослини.
Французи ж тютюн нюхали, що виглядало ще більш витончено. Моду на нюхальний тютюн ввів Жан Ніко (Jean Nicot) (1530-1600). Будучи послом французького короля в Лісабоні, він побачив тут запашну квітку, привезену з Бразилії, яку в Португалії називали «петунією». Ніко привіз насіння цієї рослини в свій маєток і почав його там вирощувати. З сушеного листя тютюну він наказав зробити запашний порошок, який підніс Катерині Медичі. Нюхати тютюн королеві сподобалося, і мода на нього розповсюдилися в широкі маси.
До того ж, як з’ясувалося, тютюновий порошок виявився прекрасним засобом проти бліх, які тоді дошкуляли всіх придворним. Що цілком зрозуміло, оскільки дами і кавалери милися рідко, воліючи сморід немитого тіла заглушати запахом парфумів. Ж. Ніко деякий час був монополістом у виробництві тютюну і, мабуть, витягнув з нового захоплення французів непоганий дохід. Сама рослина на честь Ж. Ніко отримала назву «нікотіана». Вже в 19-му столітті хіміки виділили з приємно пахнучих листків тютюну речовину, яку назвали нікотином.
Нікотин у великих дозах виявився сильнодіючою отрутою. Про що чесно попереджали медики: крапля нікотину вбиває коня. Попереджали, сподіваючись, що фатальна загибель тварини змусить і людей відмовитися від куріння. Як би не так! Виявилося, що нікотин має на організм наркотичну дію і викликає звикання. Щоб відвикнути від куріння тютюну, потрібна неабияка зусилля.
Не менші зусилля були витрачені на те, щоб долучити людство до залежності від тютюну. Англійська фірма Phillip Morris в 1902 році відкрила своє відділення в Нью-Йорку. На американському ринку з’явилися сигарети з благородною назвою «Marlboro». Вони знайшли свого споживача. Адже коштували сигарети набагато менше сигар. А від трубок вони відрізнялися простотою користування. Дістав з пачки – і смали!
Інші тютюнові компанії, виявивши такий величезний ринок, теж почали масовий випуск сигарет. Одночасно почалася битва за розширення числа покупців. Після Першої світової війни, яка знищила не тільки багато людей, але старі устої та моральні принципи минувшої епохи, до тютюну були долучені жінки. До того вони представлялися, а головне, самі себе відчували, істотами ніжними і крихкими. Тепер же тютюнові компанії сотворили образ фатальної красуні, яка в манерно зігнутій руці тримала сигарету. Тютюнові фабрики спеціально для жінок «полегшили» свою продукцію.
Почалася Друга світова війна. У воєнний час число курців зросло. Адже сигарети включалися в солдатський раціон. Відповідно, зросли і без того величезні прибутки тютюнових компаній. Повертаючись з війни, чоловіки виявились залежними від сигарет. Саме наприкінці 1940-х, на початку 1950-х років на споживача спустили всіх «рекламних собак». Тютюнові компанії були чи не найбагатшими рекламодавцями. Відповідно, сигарети стали одним з найбільш рекламованих товарів. Масована реклама спрацювала.
Палити стали всі, палити починали рано. Смалити було красиво, було модно. Прибутки тютюнових компаній зашкалювали. Звичайно, і витрати цих компаній на рекламу обчислювалися мільярдами доларів. Ніякі європейські, азіатські і африканські тоталітарні режими не виділяли таких коштів на пропаганду. Відповідно, результати акції з втовкмаченням у свідомість широких мас ідеї про необхідність куріння тютюну виявилися самим успішнішним ідеологічним зомбування тих же мас. Втім, визнаємо, що рекламувати тютюнові вироби, що постійно оновлюються і «одягають» у все більш красиві «одежини», простіше, ніж образ Улюбленого Вождя. Образ якого, по-перше, не змінюється за визначенням, а по-друге, тільки погіршується з плином часу.
Однак все хороше закінчується. Кілька людей, які захворіли на рак легенів, пред’явили тютюновим компаніям багатомільйонні позови, звинувачуючи їх в агресивності і тотальності тютюнової реклами, яка затягувала простих і здорових людей в залежність від куріння. Суд визнав претензії позивачів обгрунтованими. Тютюновим компаніям довелося виплатити величезні компенсації.
Адвокати тютюнових компаній були не менш кмітливими, ніж адвокати позивачів. Вони відразу побачили, що боротися треба не проти конкретних претензій конкретних позивачів. Боротися треба за вигідне тютюновим компаніям формулювання рішення суду. Таке формулювання, яке б не стало небезпечним прецендентом і яке б виключило можливість подачі мільйонами курців аналогічних позовів, що призвело би до розорення цілої галузі.
Але все одно колесо закрутилося у зворотний бік. Загальна боротьба за здоровий спосіб життя розгорнулася в неабияких масштабах. Курців не тільки прибрали з глянцевих сторінок та кіноекранів. Їх взялися витісняти з усіх публічних місць, на вулиці і в підворіття.