Коли минулого місяця відомий у світі моди британський бренд Burberry оголосив про плани з виведення зі своєї продукції до липня 2016 року деяких хімічних речовин, що викликають занепокоєння, цілком імовірно, що ніхто не зрозумів, наскільки це амбітна мета і наскільки обгрунтовані терміни встановила для себе компанія.
Для більшості споживачів відмова від потенційно небезпечної хімії здається простим і обгрунтованим, але насправді це цілий комплекс заходів, який може виявитися неймовірно складним і дорогим, вважає Мішель Харві (Michelle Harvey), старший менеджер проекту Фонду захисту навколишнього середовища (Environmental Defense Fund, EDF). «Якби це було легко, кожен би зробив це давним давно», – говорить вона. Тим не менше, у міру того як росте обізнаність споживачів про потенційно небезпечні речовини, все більше компаній ставлять перед собою цілі позбутися їх.
Так минулого року рішення про поетапну відмову від використання перфторованних з’єднань до 2015-го року прийняв спортивний бренд Adidas. Деякі дослідження пов’язують ці речовини з остеоратрітом у жінок та дитячої астми. У вересні про нову хімічну політику заявила торгова мережа Walmart, вимагаючи від постачальників видалити потенційно небезпечні речовини з косметичних продуктів і побутової хімії.
Багато компаній серйозно взялися за вирішення проблеми, але їм належить пройти довгий шлях. Нещодавно опублікована доповідь Грінпіс стверджує, що деякі продукти відомих брендів, у тому числі Adidas і Burberry раніше містили небезпечні сполуки.
Читайте також: П’ятірка найбільш лякаючих технологій сучасності
Від чого ж залежать терміни виконання прийнятих компаніями зобов’язань? Джоел Тікнер (Joel Tickner) з Університету Массачусетсу вважає, що терміни залежать від того, які кроки потрібно зробити компаніям для заміни небезпечних компонентів. «Наприклад, Burberry, можливо менше залежить від необхідності забезпечити водостійкість, так як їх одяг не використовується в екстремальних умовах, тому вони в змозі відмовитися від водовідштовхувальних тканин зовсім або замінити їх іншими матеріалами», – пояснює Джоел.
У разі можливості звичайної заміни терміни можуть бути коротшими. Але коли замінника не існує, і повинна бути розроблена абсолютно нова хімічна формула, це займає куди більше часу, особливо якщо необхідні державні сертифікати якості. Для деяких компаній, за словами Тікнер, вартість одного замінника може досягати мільйонів доларів за кожну лінію продукції.
Навіть тоді, коли інгредієнти для заміни проблемних речовин є, вони не завжди настільки ж гарні і економічно ефективні, розповідає Харві. Іноді вони викликають інші ускладнення. «Одна зі змін може іноді деактивувати шість інших інгредієнтів, – говорить вона. Таким чином, перед вами постає питання, наскільки значна повинна бути мотивація бізнесу, щоб насправді замінити хімічну речовину».
З боку терміни для поетапної відмови від хімічних речовин здаються розтягнутими. Чи можуть компанії рухатися швидше? «Звичайно, – відповідає Мішель Харві. – Але я думаю, що систематичний [ підхід ] важливіший для забезпечення кращого резуельтата».
Натхнення: facepla.net