При слові «сонце» в голові виникає жовтий круг з промінчиками, як ми всі малювали в дитинстві. Якщо звернутися до знімків сонячної поверхні, зроблених з наземних телескопів і космічних апаратів, то ми бачимо, як правило, кипляче помаранчеве пекло. Але насправді це фальшиві кольори, і вони розфарбовані так, щоб відповідати уявленням більшості землян про колір сонячної поверхні. Але можна побачити й інші знімки, на яких виразно видно, що колір світила – чисто білий. У всякому разі, саме так його сприймає людське око. Тільки за умови, що око знаходиться за межами земної атмосфери.
А тепер опустимося на Землю. Дослідження спектра сонячного випромінювання показує, що найінтенсивніше Сонце випромінює в зеленій частині спектра, проте ми всі чудово знаємо, що атмосфера Землі набагато краще пропускає більш довгі хвилі з жовто-червоної частини спектра, а більш короткі з зелено-фіолетового сегмента – розсіює.
Сонце в обрію світить на нас крізь велику товщу повітря і виглядає оранжево-червоним. Високо в небі воно світлішає, і набуває світло-жовтого відтінку. «Жовте» сонце і всілякі дими та інші оптичні забруднювачі атмосфери. Ось чому в пустелі, де небо чисто і безхмарне, Сонце здається особливо білим, тобто практично таким, яким його видно з космосу.
Читайте також: Перша фотографія Сонця від NuSTAR
«Жовті карлики», які насправді білі, мають температуру поверхні 5000-6000K (у Сонця 5778K). Оранжево-червоні зірки «смажать» куди менш інтенсивно (в районі 3000К), в синьому спектрі випромінюють блакитні гіганти з температурою поверхні 10000K і більше. До речі, зірки, звані «білими карликами», теж існують, і, більше того, наше Сонце, мабуть, стане одним з них. Пройшовши фазу червоного гіганта, світило скине газову оболонку, яка стане туманністю, а на її місці залишиться надщільне, дуже масивне, але крихітне гаряче ядро світла розміром із Землю. Це відбудеться приблизно через 8 млрд років.
Натхнення: meteovesti.ru