В останні десятиліття в розвинених країнах час, який батьки витрачають на догляд за дітьми, збільшується. Добре це чи погано? Досліджень, присвячених взаємозв’язку між батьківською турботою і результатами розвитку дітей, як і раніше мало. Тому японські вчені вирішили заповнити цю прогалину.
Довгий час участь японських батьків у догляді за дітьми обмежувалася через гендерний розподіл праці. Як правило, від чоловіків у віці 20-40 років були потрібні повна самовіддача роботі, побудова кар’єри і заробляння грошей. Тому, незалежно від їх бажання, багато батьків брали мінімальну участь у вихованні дитини.
Однак зараз зростає кількість працюючих матерів та родичів старшого віку, які могли б доглядати за дітьми. Крім того, через низький рівень народжуваності японський уряд заохочує бажання батьків приділяти більше часу сім’ї. Наприклад, в країні ввели декретну відпустку для чоловіків: вони можуть брати чотири тижні відпочинку протягом восьми тижнів після народження дитини.
При цьому, за словами вчених, роль батька в ранньому розвитку дитини залишається майже недослідженою. Тепер японські фахівці вивчили її на основі даних найбільшої когорти новонароджених в Японії — the Japan Environment and Children’s Study (JECS). У період з січня 2011-го по березень 2014-го в 15 регіональних центрах було набрано понад 100 тисяч вагітних жінок з усієї Японії, які будуть спостерігатися до досягнення їх дітьми 13-річного віку. Вчені використовували дані дітей до трьох років.
В якості результату вони розглядали оцінку матерями розвитку трьохрічок за допомогою опитувальника Ages and Stages Questionnaire («вік і стадії розвитку», третє видання). ASQ-3-відстежуючий інструмент для оцінки батьками розвитку дітей у віці від двох місяців до 5,5 року в домашніх умовах. Він складається з 30 питань по п’яти областях: комунікація, велика і дрібна моторика, реакція на проблемні ситуації і особистісно-соціальна сфера.
- Названі регіони, де може виникнути наступна пандемія (фото)
- З моря можна привезти паразита-амебу, яка “виїсть” мозок
- Вчені знайшли генетичні маркери діабету другого типу та його ускладнень
Участь батька у вихованні оцінювали за допомогою семи ключових питань, що стосуються важливих завдань, пов’язаних з доглядом за дітьми: годування, зміна підгузників, купання, вкладання спати, ігри вдома, прогулянки і переодягання. Чоловіки, які “ніколи” не пропонували ніякої допомоги у виконанні певного завдання, отримували нуль балів за цю дію. Навпаки, батьки, які “завжди” сприяли догляду за дітьми, отримували чотири бали. Ці результати потім корелювали зі ступенем затримки розвитку серед немовлят. Дослідження опубліковано в журналі Pediatric Research.
В результаті вчені прийшли до висновку, що активна участь батьків у догляді за дитиною в дитячому віці сприяє його розвитку по всіх п’яти областях. Крім того, частина завдань по догляду знімається з матері, це знижує її рівень стресу і теж позитивно впливає на стан дитини.
Напередодні було опубліковано інше дослідження японських вчених, в якому вивчався зв’язок між часом, проведеним однорічною дитиною перед екранами гаджетів, і затримкою в розвитку в ранньому дитинстві. Так, у віці чотирьох років у дітей, які в однорічному віці проводили за екранами більше часу, виникли проблеми зі спілкуванням і вирішенням повсякденних завдань, але при цьому зникли складності з дрібною моторикою, особистими якостями і соціальними навичками, що спостерігалися в два роки. У дітей, екранний час яких становило більше чотирьох годин на день, спостерігалися проблеми в спілкуванні і вирішенні повсякденних завдань і в два, і в чотири роки.