Дослідження німецьких біологів виявило суттєві відмінності в схильності до ризику між північноамериканськими та євразійськими підвидами вовків, вихованих у неволі, що свідчить про вплив екологічних умов на формування особистісних характеристик тварин.
Біологи зосередили увагу на порівнянні поведінкових реакцій 32 вовків, що належать до різних підвидів, включаючи північноамериканські (Canis lupus lycaon, Canis lupus arctos) та євразійський вовк (Canis lupus lupus), а також їхні гібриди з собаками. Для аналізу використовували експериментальну установку, яка провокувала вовків на взаємодію з новим об’єктом задля отримання їжі. Було помічено, що північноамериканські вовки демонстрували значно вищу схильність до ризику та проявляли більше цікавості до нового об’єкта, порівняно з їхніми євразійськими колегами.
За результатами експерименту, північноамериканські підвиди ініціювали 1154 первинних контакти з новим об’єктом, що значно перевищувало кількість взаємодій з боку євразійських вовків (411 контактів). Проте, кількість вторинних контактів, які вимагали більшого часу та близькості до об’єкта, була рівною для обох груп. Це свідчить про більш стриману поведінку євразійських вовків, які часто демонстрували страх під час наближення до об’єкта.
Дослідники також проаналізували інші чинники, такі як стать, вік та соціальна структура групи, однак ці параметри мали слабкий або незначний вплив на схильність до ризику. Найбільш вагомим чинником, який визначав ступінь сміливості та цікавості, виявилась саме приналежність до певного підвиду.
Висунута авторами гіпотеза пояснює виявлені поведінкові відмінності через екологічні особливості середовища існування вовків. Північноамериканські вовки, які живуть у регіонах з високою людською активністю, як-от Єллоустонський національний парк, змушені адаптуватися до нових ризиків, таких як дороги та транспортні засоби, що може сприяти розвитку сміливості та зменшенню страху перед новизною. На противагу їм, євразійські вовки, які зазвичай мешкають у менш урбанізованих лісових територіях, мають менший досвід взаємодії з людьми, що робить їх обережнішими.
Таким чином, результати дослідження підкреслюють важливість екологічного контексту у формуванні поведінкових характеристик вовків і вказують на можливий механізм соціального успадкування сміливості в соціальних групах цих тварин.