Міжнародна група астрономів вивчила наслідки вибуху наднової SN 2023ixf. Аналіз показує, що за рік перед вибухом зірка-прародителька втратила величезну кількість матеріалу, порівнянну з масою Сонця. Нові спостереження дають астрономам уявлення, що відбувається перед смертю і вибухом зірки.
Художня ілюстрації втрати маси за рік до вибуху (зверху) і наднової (внизу). Зображення: Melissa Weiss / CfA
SN 2023ixf — це нова наднова типу II, розташована в 20 млн світлових років від Землі. Японський астроном любитель Коїті Ітагакі вперше спостерігав за вибухом в травні 2023 року незабаром після вибуху вихідної зірки. Дослідники під керівництвом Гарвард-Смітсоновського центру астрофізики проаналізували дані спостереження за вибухом, зібрані наземними і космічними обсерваторіями на різних довжинах хвиль.
Наднові типу II виникають, коли червоні зірки-надгіганти, які принаймні у вісім разів більші і приблизно в 25 разів масивніше Сонця, колапсують під власною вагою і вибухають. SN 2023ixf відповідає опису типу II, але спостереження показують нову і несподівану поведінку.
Через кілька годин після вибуху наднові цього типу виробляють спалах світла, який виникає, коли ударна хвиля від вибуху досягає зовнішнього краю зірки. Але SN 2023ixf створила криву блиску, яка не відповідала очікуваній поведінці. Під час вибуху цієї зірки ударний спалах «затримався» на кілька днів.
SN 2023ixf кидає виклик уявленням астрономів про еволюцію масивних зірок і наднових, якими вони стають. Про роки, що передували вибухам таких надмасивних зірок відомо дуже мало. Спостереження вказують на потенційну нестабільність в останні роки життя зірки, які призводять до надзвичайної втрати маси. Це може бути пов’язано з заключними стадіями ядерного вигоряння елементів великої маси, таких як кремній, в ядрі зірки.