Дослідники з Університету Арканзасу створили генетично модифіковані рослини рису, які потенційно зможуть рости в марсіанському реголіті і стануть першими рослинами на Червоній планеті.
Марк Уотні, персонаж роману “Марсіанин”, заради виживання на Червоній планеті вирощував у марсіанському реголіті картоплю. Проте група міждисциплінарних дослідників з Університету Арканзасу (США) представила на 54-й місячній і планетарній науковій конференції доповідь, згідно з якою першою земною рослиною на Марсі може стати генетично модифікований рис.
Як повідомляється на офіційному сайті університету, марсіанський реголіт за багатьма параметрами не підходить для земних форм життя. Однією з найбільших проблем є висока концентрація перхлоратів (до одного відсотка від загальної маси реголіту), токсичних для рослин солей. Але якщо “звичайні” рослини рости не можуть, залишається єдиний вихід — відредагувати їх гени.
Дослідники змоделювали марсіанський реголіт, використовуючи базальтовий грунт з пустелі Мохаве, після чого виростили на ньому три сорти рису: один контрольний і два генетично модифікованих. У ГМ-рослин зміни геному дозволили їм краще переносити стрес, наприклад посуху або засолення ґрунту. Всі три сорти рису вирощувалися в “марсіанському” грунті, в звичайному горщиковому грунті і в їх сумішах.
На жаль, але чистий «марсіанський» грунт виявився не дуже підходящим навіть для модифікованих рослин, тоді як при заміні всього чверті його обсягу звичайним горшковим грунтом стан рослин помітно покращився. Також дослідники експериментували з вмістом перхлоратів в грунті: згідно з їхніми висновками, три грами на кілограм — поріг, нездоланний навіть для модифікованого рису, а ось при втричі меншій концентрації, яка і спостерігається в марсіанському грунті, ГМ-рослини виживати здатні.
Надалі вчені планують визначити, наскільки перхлорати з грунту проникають в організми рослин (це дозволить з’ясувати, чи буде придатний «марсіанський» рис в їжу), а також виростити ГМ-рослини в особливій камері, де будуть зімітовані температурні і атмосферні умови на поверхні Марса. Також можливо, що результати роботи будуть корисні не тільки майбутнім колоністам, а й землянам, що живуть в районах з високою засоленістю грунтів, наприклад в Австралії.