Збалансоване харчування, відсутність шкідливих звичок, фізична активність та інші компоненти здорового способу життя здатні компенсувати вплив генів, які скорочують його тривалість. При цьому нездоровий спосіб життя негативно позначається на довголітті незалежно від генетики.
На тривалість життя впливають як гени, так і спосіб життя, який веде людина. Серед чинників, на які в зв’язку з цим заведено звертати увагу, вживання тютюну й алкоголю, раціон, кількість і якість сну, а також наявність та інтенсивність фізичного навантаження. Згідно з недавнім дослідженням, увага до цих аспектів здатна подовжити життя, а неувага – скоротити його, незалежно від того, чи є у людини генетична схильність до ранньої смерті.
Міжнародна група вчених включила в дослідження 353 742 осіб віком від 18 років, відомості про яких потрапили до Біобанку Великої Британії з 2006 по 2010 рік і за якими спостерігали до 2021 року. Результати дослідження, згідно з якими здоровий спосіб життя може компенсувати дію генів, що скорочують його тривалість, більш ніж на 60%, опублікував журнал BMJ Evidence Based Medicine.
Спираючись на дані попередніх наукових робіт, автори статті оцінили полігенний ризик (PRS) – загальну генетичну схильність до довшого або коротшого життя – і зважений показник здорового способу життя. За критеріями когортного дослідження LifeGen, до тривалого і короткого життя виявилися схильними по 20% учасників нової роботи, до середнього – 60%. За системою з американського дослідження NHANES спосіб життя 23% вибірки оцінили як сприятливий, 56% – як середній і 22% – як несприятливий.
Майже за 13 років, протягом яких учасники дослідження перебували під наглядом, померли 24 239 осіб із вибірки. У тих, хто був схильний до короткої тривалості життя, ймовірність ранньої смерті була на 21% вищою, ніж у тих, чия генетика привертала до довголіття, незалежно від способу життя. В учасників дослідження, які вели “несприятливий” спосіб життя, ризик передчасної смерті виявився на 78% вищим, ніж у тих, хто дотримувався “сприятливого” способу життя, без зв’язку з генетичною схильністю.
При цьому генетичний ризик ранньої смерті в поєднанні з “несприятливим” способом життя означав удвічі вищу ймовірність смерті, ніж поєднання схильності до довголіття і “сприятливого” способу життя. Головними факторами, які визначали здоровий спосіб життя, були відмова від паління, регулярна фізична активність, сон 7-9 годин вночі та збалансоване харчування.
Зіставивши та проаналізувавши дані спостережень, дослідники припустили, що генетичний ризик скорочення життя або передчасної смерті можливо компенсувати здоровим способом життя приблизно на 62%. На думку авторів статті, люди з високою схильністю до зниження тривалості життя можуть збільшити її майже на 5,5 років у сорокарічному віці, якщо вестимуть здоровий спосіб життя. З огляду на те, що звички, пов’язані зі способом життя, як правило, закріплюються до середнього віку, важливо поступово формувати їх до цього часу.
Автори статті зазначили, що у їхнього дослідження є обмеження. Наприклад, вони оцінювали спосіб життя учасників тільки в один момент часу, хоча він міг відрізнятися в різному віці. Крім того, вибірка складалася з європейців, що може не дозволити узагальнити отримані результати.
Проте вчені назвали увагу до способу життя “потужним доповненням” до традиційних заходів охорони здоров’я. На їхню думку, проведене дослідження “проливає світло на ключову роль здорового способу життя в пом’якшенні впливу генетичних факторів на скорочення тривалості життя”.