Землетрус магнітудою 7,8, який стався 28 березня 2025 року, став рідкісною подією у сейсмології через явище надзрізного зсуву – тобто розриву, що перевищив швидкість поширення сейсмічних хвиль.
Розлом Сагаїнг, протяжністю 480 км, зазнав сильного зсуву – до 7 метрів на окремих ділянках. Основна активність спостерігалася на південь від епіцентру біля Мандалая, охопивши регіони до столиці Нейп’їдо.
Сейсмологи Лінлін Є, Торн Лей і Хіроо Канаморі повідомили про чіткі ознаки надшвидкого зсуву. «Це було надзвичайно чітким і переконливим доказом надшвидкого розриву порівняно з іншими подібними подіями», – зазначив Лей. За його словами, реєстрація розриву сейсмічною станцією в Найп’їдо стала винятковим джерелом даних для аналізу механізмів цього явища. Слабкі розтяжні хвилі (P-хвилі) досягли станції через 36 секунд, але сильні коливання з’явилися вже через 12 секунд після цього.
Дослідники припускають, що напрямок поширення розриву на південь у поєднанні з його надшвидкістю став причиною масштабних руйнувань у М’янмі та сусідніх країнах. У Бангкоку, за сотні кілометрів від епіцентру, були відчутні сильні поштовхи. «Сейсмологи давно мріяли отримати такі дані поблизу розлому», – підкреслив Є, говорячи про унікальність записів.
Землетрус 2025 року зруйнував сейсмічно «мовчазну» зону між Мандалаєм і Нейп’їдо, яка не проявляла активності понад століття. «Подія 2025 року розірвала розлом трохи північніше і південніше, ніж очікувалося», – пояснив Лей. Це може свідчити або про неповне вивільнення деформації в минулому, або про обмежене розуміння геометрії розлому.
Незвично велика довжина розриву порівнянна з землетрусом у Сан-Франциско 1906 року. При цьому він перевершив за довжиною інші нещодавні катастрофи – у Туреччині (2023) та на Алясці (2002). Як зазначив Лей, «прямолінійність розлому в південній частині сприяла поширенню розриву», що разом з відсутністю активності в минулому зробило подію такою масштабною.