Меркурій являє собою дуже невелику, швидку планету, яка до того ж розташована дуже близько до Сонця, тому за всю історію людства для докладного дослідження Меркурія «на місці» був спрямований лише один зонд. Цей апарат зібрав достатньо інформації, щоб вчені змогли оцінити хімічний склад і топографію поверхні Меркурія. Однак, щоб зрозуміти, що ховається під цією поверхнею, потрібні більш складні алгоритми оцінки.
Після того, як місія цього зонда була завершена в 2015 р., планетологи зійшлися на думці, що товщина кори Меркурія складає 35 кілометрів. Проте один учений зі штату Арізона, США, виявився не згоден з цим твердженням.
Використовуючи більш досконалі математичні формули, Сорі Майкл (Michael Sori) з Лабораторії Місяця і планет в новому дослідженні оцінює товщину кори Меркурія в 25 кілометрів і вважає, що щільність її перевершує щільність алюмінію.
Сорі визначив щільність кори Меркурія, використовуючи дані, зібрані за допомогою наукової станції Mercury Surface, Space Environment Geochemistry and Ranging (MESSENGER) і застосувавши нову математичну формулу, розроблену його колегами з Лабораторії Місяця і планет.
Нові оцінки товщини кори Меркурія, зроблені Сорі, підтримують теорію, згідно з якою кора Меркурія формувалась в основному в результаті вулканічної активності.
Крім того, робота Сміти дозволяє вирішити наукову проблему занадто великої товщини кори Меркурія, маса якої становила за попередніми оцінками близько 11 відсотків від маси мантії, в той час як для іншого близького за розмірами Меркурію небесного тіла внутрішньої частини Сонячної системи – Місяця – це відношення становить лише 7 відсотків.