Мікрохвильова обсерваторія ALMA отримала найчіткіші на сьогоднішній день фотографії “око Саурона” – зірки Фомальгаут, оточеної “гарячими” кільцем з пилу і газу, які виникли в результаті зіткнення комет і астероїдів, повідомляє Європейська південна обсерваторія.
Фомальгаут відноситься до числа відносно молодих і яскравих зірок на небі Південної півкулі, розташованих порівняно близько до Землі. Ця зірка віддалена від нас на 25 світлових років, а за своїми розмірами вона значно більша від Сонця. Так, її маса становить 2,3 сонячних, діаметр — 1,9 поперечника Сонця. Вона приблизно в 18 разів яскравіше Сонця і гарячіша від нього на 3 тисячі градусів Кельвіна.
У 2008 році група астрономів під керівництвом Пола Каласа (Paul Kalas) з університету Каліфорнії в Берклі (США) оголосила про відкриття планети-гіганта в газопиловому диску, що оточує Фомальгаут. Висновки Каласа і його колег були піддані критиці, і до 2011 року в рецензованих наукових журналах з’явилося кілька нових досліджень, автори яких не змогли знайти ознаки існування Фомальгауту b.
Знімки з “Хаббла” та інших телескопів, отримані в 2012 році, спростували це подання і “воскресили” планету, яка нещодавно отримала свою “офіційну” назву. Вона була названа “Дагон” в честь аккадського божества, пов’язаного з мореплавством і сільським господарством, а також головним прообразом для Ктулху з розповідей Говарда Лавкрафта.
Нові знімки, отримані телескопом ALMA, найпотужнішою мікрохвильовою обсерваторією Землі, підтверджують існування цієї планети. Подоба “ока Саурона”, як пояснюють вчені, може виникнути в зоряній системі лише в тому випадку, якщо в ній існує велика планета, яка “зганяє” уламки комет і астероїдів у вузьку область орбіт і змушує їх стикатися між собою.
Кільце з газу і пилу, “зібране” Дагоном, розташоване на відстані приблизно в 20 мільярдів кілометрів від Фомальгауту, що приблизно в два рази більше, ніж дистанція між Сонцем і Плутоном. Його ширина становить близько двох мільярдів кілометрів, що приблизно в 13 разів більше, ніж у головного поясу астероїдів між орбітами Марса і Юпітера.
Вивчення цього космічного “ока”, як сподіваються вчені, проллє світло на історію формування Дагона і допоможе нам зрозуміти, як часто виникають “двійники” Землі та інших планет.