Як з’ясували датські ендокринологи, рівні білка, обраного як біомаркер секреторної здатності гормонопродукуючих клітин Лейдіга, залишаються зниженими навіть через роки після того, як чоловіки припиняють прийом анаболіків.
Анаболічні стероїди – штучно створені людиною препарати, різновиди чоловічого статевого гормону тестостерону. Принцип їх дії – в посиленні синтезу білка всередині клітин, завдяки якому відбувається гіпертрофія м’язових волокон. Лікарі призначають стероїди для лікування гормональних проблем, таких як затримка статевого дозрівання, також їх використовують для терапії захворювань, що викликають втрату м’язової маси, наприклад раку та СНІДу.
Однак погану славу ці препарати заробили завдяки спортсменам і бодибілдерам, які застосовують їх як допінг, щоб підвищити продуктивність і результативність або поліпшити зовнішній вигляд. Анаболіки зазвичай приймають перорально, колють в м’язи або наносять на шкіру у вигляді гелю або крему. Дози можуть бути в десять і навіть в 100 разів перевищувати ті, що запропоновані для лікування хвороб.
Анаболічні стероїди діють не як наркотичні речовини: вони не роблять такого ж короткострокового впливу на мозок і не активують систему винагороди безпосередньо, щоб викликати так званий «кайф». Проте неправильний прийом може призвести до негативних психічних наслідків: в їх числі – параноїдальні ревнощі, дратівливість і агресія, порушене судження, манія, схильність до помилкових переконань і ідей. Крім цього, є ризик розвитку проблем з нирками, пошкоджень печінки, виникнення пухлин, утворення тромбів, підвищення кров’яного тиску і рівня холестерину крові.
Найчастіше анаболіки не в медичних цілях приймають, звичайно, чоловіки. Для них наслідки можуть бути наступними: скорочення яєчок, зниження кількості сперматозоїдів, облисіння, збільшення грудних залоз і підвищений ризик раку простати. Згідно з новим дослідженням, опублікованим в The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, зловживання анаболічними стероїдами не тільки загрожує небезпечними побічними ефектами безпосередньо під час прийому курсу, а й здатне негативно позначитися на функції яєчок через роки.
«Дотепер йдуть суперечки про те, чи викликає вживання анаболічних стероїдів тривалий дефіцит тестостерону», – зазначив Джон Дж. Расмуссен, доктор медичних наук і провідний автор дослідження, співробітник Університетської клініки Копенгагена (Данія). Його команда визначила що гормон, який виробляється клітинами Лейдіга – скупченнями в шарах сполучної тканини між звивистими насіннєвих канальців яєчка, які виступають основним джерелом тестостерону – як потенційний біомаркер функції яєчок.
Річ у тім, що рівень чоловічого статевого гормону в крові може сильно варіюватися протягом дня і залежить від індивідуальних особливостей. Тому новий маркер – інсуліноподібний фактор 3 (INSL3) – порахували більш стабільним.
У дослідженні брали участь 132 чоловіки у віці від 18 до 50 років (в середньому – 32 роки), які активно займалися силовими тренуваннями. Їх розподілили на три групи: до першої увійшли 46 осіб, які брали анаболічні стероїди; в другу – 42 чоловіки, які брали такі препарати в минулому (але тих, хто кинув як мінімум 32 місяці тому). Третя група служила контрольною: її члени ніколи не використовували анаболіки.
Виявилося, серед учасників першої групи рівень білка INSL3 був помітно знижений в порівнянні з чоловіками з другої і третьої груп. Але, якщо порівнювати з тими, хто ніколи не брав стероїди, то навіть вже колишні його прихильники мали нижчі концентрації INSL3: 0,39 проти 0,59 мікрограма на літр. Вчені виявили, що чим довше людина вживала анаболіки, тим нижче був рівень INSL3.
Хоча клінічно значущу різницю в змісті білка INSL3 поки не встановили, результати показали, що чоловіки, які брали стероїди в минулому, але відмовилися від них згодом, все одно мають ризик в більш пізньому віці зіткнутися з гіпогонадизмом – синдромом, що супроводжується недостатністю функцій статевих залоз і порушенням синтезу статевих гормонів.
«Наші результати піднімають питання про те, чи повинні деякі колишні споживачі анаболічних стероїдів отримувати лікувальну стимулюючу терапію», – додав Расмуссен. За його словами, виходом може стати прийом препаратів, які допомагають блокувати вироблення жіночого статевого гормону естрогену або перетворювати його в тестостерон: інгібіторів ароматази і селективних модуляторів рецепторів естрогену.
Натхнення: naked-science.ru