Астрономи виявили найдальшу чорну діру в рентгенівських променях. Вони використовували відразу два телескопи і гравітаційне лінзування.
Вчені знайшли максимально віддалену від Землі чорну діру. Вона знаходиться на ранній стадії зростання, яку астрономи не спостерігали раніше. Виявилося, її маса схожа на масу галактики-господаря, де вона живе. Дослідження цієї ЧД допоможе пояснити, як утворилися деякі з перших надмасивних чорних дір у Всесвіті.
Об’єднавши дані рентгенівської обсерваторії «Чандра» і телескопа «Джеймс Вебб», дослідники знайшли явну сигнатуру зростаючої чорної діри всього через 470 млн років після Великого вибуху. Також знайти цей об’єкт вченим допомогло гравітаційне лінзування.
Вчені знайшли чорну діру в галактиці під назвою UHZ1 в напрямку скупчення галактик Abell 2744 на відстані 3,5 млрд років від Землі. Дані «Вебба», проте, показали, що галактика набагато далі, ніж скупчення, на відстані 13,2 млрд світлових років. Тоді Всесвіт становив всього 3% від свого нинішнього віку.
Потім, використовуючи «Чандру», астрономи проводили спостереження протягом двох тижнів. Вони зафіксували наявність інтенсивного, перегрітого газу, видимого в рентгенівського світла, в цій галактиці. Це явні ознаки зростаючої надмасивної чорної діри.
Світло з галактики і рентгенівські промені з газу навколо її надмасивної чорної діри збільшилися приблизно в чотири рази завдяки гравітаційному лінзуванню Abell 2744. Це посилило інфрачервоний сигнал, виявлений «Веббом», і допомогло «Чандрі» виявити слабке джерело рентгенівського випромінювання.
Результати дослідження доступні на сервері препринтів arXiv і заплановані до публікації в журналі Nature Astronomy.