Американські вчені виявили в штаті Нью-Йорк рідкісну скам’янілість, вік якої становить 450 мільйонів років, що належить до нового для науки виду членистоногих – Lomankus edgecombei, збереженого в мінералі піриті, або так званому «золоті дурнів».
Древній організм, виявлений у «золотому» мінералі, належить до групи мегахейр (Megacheira) — вимерлих членистоногих, відомих своїми модифікованими передніми кінцівками, що використовувалися, як припускають дослідники, не для полювання, а для дослідження середовища. Вид отримав свою назву на честь відомого артроподолога Грега Еджкомба і є важливим відкриттям, адже збережені тканини дозволяють детально вивчити будову тіла цієї істоти.
Скам’янілість Lomankus edgecombei має унікальні властивості через своє заміщення піритом. У кислотовмісному середовищі з низьким вмістом кисню тканини організму збереглися завдяки заміні на цей мінерал, який зовні нагадує золото. Зазвичай, повне заміщення органічних тканин на пірит зустрічається вкрай рідко, оскільки цей процес вимагає специфічних умов, які не часто виникають у природі. Такий рівень збереження є винятковим, оскільки дозволяє роздивитися навіть м’які частини тіла, що зазвичай руйнуються під час скам’яніння.
Lomankus edgecombei демонструє еволюційну адаптацію членистоногих до різноманітних умов існування, використовуючи передні кінцівки як «біологічний швейцарський ніж» для пошуку їжі та орієнтації у водному середовищі. Мегахейри широко населяли планету в кембрійський період, однак знахідка цього представника у відкладеннях ордовицького періоду свідчить про те, що ці істоти продовжували еволюціонувати і зберігалися довше, ніж раніше вважали науковці.
Це відкриття має важливе значення для розуміння еволюційного процесу, оскільки воно проливає світло на адаптаційні механізми древніх організмів. Використання піриту для консервації дозволяє зберегти деталі, які зазвичай руйнуються під час звичайного скам’яніння, відкриваючи нові можливості для дослідження анатомії та функцій доісторичних істот.