Нове дослідження задокументувало несподівані наслідки, пов’язані зі скороченням чисельності великих білих акул в околицях Південної Африки.
Вчені виявили, що зникнення великих білих акул в південноафриканських водах призвело до появи семизяберних акул — вищих хижаків з іншого середовища. Семизяберні акули — живі викопні, схожі на своїх родичів з юрського періоду, у яких було сім зябер замість п’яти — типових для більшості акул. Стаття про проведене дослідження опублікована в журналі Scientific Reports.
Ці висновки — частина довгострокового співробітництва дослідника акул Нілу Хаммершлага зі Школи морський і атмосферної науки Розенштиля Університету Майамі і природознавця Кріса Фоллоуза з Apex Shark Expeditions.
Дослідження було зосереджено на водах, що оточують Тюленячий острів в Фолс-Бей, Південна Африка. Це місце відоме своїми «літаючими» великими білими акулами, які вистрибують з води під час полювання на морських котиків. Починаючи з 2000 року дослідницька команда провела вісім тисяч годин, спостерігаючи за великими білими акулами з човнів, протягом яких вони зареєстрували 6,3 тисячі випадків появи акул і 8076 нападів на морських котиків. Ці дані показали, що впродовж понад десять років число великих білих акул було відносно стабільним, але в 2015 році їх кількість стала різко скорочуватися.
«Більш ніж за 18 років роботи у Тюленячого острова ми жодного разу не бачили семизяберних акул, — розповідає Кріс Фоллоуз. — Після зникнення білих акул в 2017-му вперше з’явилися семизяберні — і з того часу їх число зростає».
Під час періодів відсутності великих білих акул в 2017 і 2018 роках дослідники задокументували 120 появ семизяберних акул і навіть спостерігали напад однієї особини на морського котика. У південноафриканських водах у семизяберних акул немає рівних у харчовій мережі, не рахуючи великих білих акул і косаток. Судячи з історії, єдине відоме місце скупчення семизяберних акул в Фолс-Бей було в 18 кілометрах від Тюленячого острова. Дослідження припускає, що поява семизяберних акул у Тюленячого острова стало результатом зникнення великих білих акул, що дозволило першим експлуатувати область, не ризикуючи бути з’їденими більш великим хижаком і не змагаючись з ним за здобич.