Зонд «Паркер» здійснив сім обертів навколо Сонця, і під час третього астрономам вдалося зафіксувати навколосонячне кільце пилу поблизу Венери. За оцінками, його ширина складає близько 0,043 астрономічних одиниць. Стаття про це надрукована в журналі The Astrophysical Journal.
Від середини 1970-х років астрономи припускали існування частинок пилу, які обертаються навколо Сонця. Вважається, що вони утворилися від комет та астероїдів, однак їхнє точне походження лишається невстановленим. На думку вчених, він також може походити з Марса або ж лишився від формування планет. Гравітаційні збурення тимчасово захоплюють ці частинки пилу в орбітальні резонанси з планетами. Світло від Сонця, яке відбивається цими частинками, видно з Землі — це явище називається зодіакальним світлом. Вчені припускали, що кільце пилу існує біля орбіт Меркурія, Венери та Землі. Попередні дослідження виявили, що, хоча частинки пилу потенційно можуть бути захоплені будь-якою планетою внутрішньої Сонячної системи, значне кільце може існувати лише біля Землі. Виявити ці тьмяні структури в міжпланетній хмарі пилу є складним завданням.
Зонд «Паркер», призначений для дослідження Сонця, розпочав свою роботу в 2017 році, з тих пір апарат встиг здійснити сім обертів навколо нього. Під час третьої орбіти, з 17 по 27 серпня 2019 року, «Паркер» наблизився до Сонця на відстань від 0,5 до 0,25 астрономічних одиниць. Його розташування у поєднанні з особливою методологією обробки зображень дозволили астрономам провести спостереження, які фіксують слабкі, нерухомі особливості, що інакше були б видалені внаслідок автоматичної корекції фону, яку застосовують зазвичай.
У результаті дослідники вперше напряму змогли спостерігати кільце пилу біля орбіти Венери практично по всій його довжині. Інструмент WISPR, встановлений на зонді, зафіксував смугу в зодіакальному світлі, яскравість якої була вищою приблизно на 1%. Ця смуга, за оцінками, завширшки у 0,043 астрономічних одиниці. Астрономи інтерпретували цю особливість як посилення густини пилу, що формує кільце, яке перебуває у резонансі з Венерою. Оцінки показали, що густина цього кільця приблизно на 10% вища за густину зодіакальної хмари пилу.
Анімація демонструє геометрію кільця навколосонячного пилу біля орбіт Меркурія, Венери та Землі. NASA, Johns Hopkins APL, Ben Smith / YouTube
Натхнення: www.nauka.ua