Експерименти з мишами показали, що острівцева частка кори головного мозку стежить за сигналами від серця та легень, щоб стримувати надмірну реакцію на небезпеку.
Переживання страху відіграє найважливішу роль у виживанні, викликаючи реакцію «бий або біжи», яка супроводжується сильним серцебиттям та збудженням всього організму. Але такий стан може бути й небезпечним, як це відбувається при панічних атаках, а при постійному впливі здатний наводити до хвороби. Тому в мозку діють механізми, що стримують надмірну реакцію на страх. Один із них досліджували вчені з Інституту нейробіології німецького Товариства Макса Планка, стаття яких опублікована в журналі Scienc.
Команда Надін Гоголлі (Nadine Gogolla) зосередилася на ролі острівцевої частки. Ця ділянка в латеральній (бічній) частині кори великих півкуль серед іншого бере участь в аналізі сенсорної інформації, роботі емоцій та контролі рухових функцій. Для цього вчені використовували мишей: їм програвали певний звук, супроводжуючи його слабкими, але неприємними ударами, щоби сформувати рефлекторну реакцію завмирання від страху. Далі той самий звук відтворювався вже без негативного впливу, і потроху страх перед ним проходив.
У процесі «відвикання» від цього стимулу острівцеву частку піддослідних мишей інактивували. Це різко змінило його перебіг. У гризунів, які відрізнялися особливо вираженою реакцією завмирання, вона проходила повільніше, ніж за нормальної роботи острівцевої частки. А у тих, хто продемонстрував не такий сильний страх, він зникав, навпаки, швидше, ніж із «увімкненим» острівцем. Здається, що в одних тварин він стимулює забування страшного переживання, а в інших навпаки перешкоджає цьому.
Такими ж дивними, на перший погляд, виявилися результати прямих вимірювань активності острівцевої частки у відповідь на негативний сигнал. У «боязких» мишей ця активність відразу підскакувала, а в «хоробрих» потроху знижувалася — тим помітніше, що довше вони чули звук. Але тільки-но починалося завмирання, активність острівця падала і в тих, і в інших. Вчені пояснили цей ефект наявністю прямого зв’язку між острівцевою часткою, серцем і легенями. Сигнали між ними йдуть по блукаючому нерву, так що перевірити гіпотезу виявилося досить легко. «Заморожуючи» його, експериментатори показали, що частка острова при цьому перестає знижувати активність з початком завмирання. Таким чином, вона потребує зворотного зв’язку від тіла, щоб регулювати відповідь на потенційно небезпечний стимул. Коли сильний страх викликає завмирання, дихання та серцебиття сповільнюються, що, своєю чергою, знижує активність острівця і реакція страху слабшає.
Натхнення: naked-science.ru