Всупереч очікуванням, навіть в екстремально теплому періоді історії планети з посушливістю були великі проблеми. Раніше не вдавалося зрозуміти, чому обходилося без неї.
На кожен градус зростання середньорічних температур на планеті на ній істотно збільшується кількість опадів – не менше ніж на 1-2%. Це вже сталося за останні 100 років (температура в середньому по планеті зросла якраз на градус) і, як очікується, буде відбуватися далі. Однак загальна кількість опадів – ще далеко не все. Річ у тім, що, за розрахунками кліматичних моделей, в ряді частин планети опадів при цьому стане менше. Практично всі існуючі моделі передбачали таку схему для океанських просторів і субтропіків.
Тобто якщо в тропіках і високих широтах потепління веде до зростання кількості опадів навіть в моделях, то в субтропіках (на карті) ситуація була куди гірше. Вологі зони отримували ще більше опадів, ніж зараз, а посушливі — куди менше, від чого і опустелювалися. На цій основі багато хто передбачив (і продовжує передбачати) опустелювання в Іспанії та інших країнах Середземномор’я.
Правда, був нюанс: дані по минулим теплим епохам показували зовсім іншу картину. Наприклад, південь Іспанії 120 тисяч років тому (тоді на Землі було так само тепло, як буде до кінця XXI століття) мав чимало лісів. Таке протиріччя викликало запеклі дебати: прихильники досконалості сучасних моделей намагалися заявляти, що дані по минулим епохам неповні або що тоді «все було інакше, тому дані тієї епохи не спрацюють в майбутньому», але не уточнюючи, що саме було інакше 120 тисяч років тому.
Міжнародна група дослідників вирішила з’ясувати, чому минулі епохи показують відсутність зростання посушливості в субтропіках при потеплінні. Для цього вони звернулися до надзвичайно теплої епохи раннього еоцену, 48-56 мільйонів років тому. У той момент клімат узбережжя Північного Льодовитого океану був як у субтропіках, субтропічні ліси простягалися практично до Південного полюса в Антарктиді, а інша земля була ще теплішою.
Вчені застосували вкрай просунуту кліматичну модель останнього покоління (DeepMIP). Як і очікувалося, при сильному потеплінні вона показала, що широти від 30 градусів і північніше в теплому кліматі мають більше опадів і те ж саме вірно для широт від нульової до 15 градусів. Субтропіки, навпаки, показали зниження показника загальної зволоженості: зростання випаровуваності через потепління там обганяв зростання опадів.
При цьому несподівано виявилося, що розкид рівня опадів в субтропіках для різних варіантів моделювання досить великий. Зазвичай це говорить про недосконалість моделі стосовно того чи іншого сценарію.
Щоб зрозуміти, чому так вийшло, автори роботи звернули увагу на ті модельні сценарії, які підійшли найближче до реальних палеокліматичних даних з раннього еоцену — тобто показували зволоження і субтропіків. Виявилося, ближче всіх до дійсності ті моделі, де різниця середніх температур на різних широтах була обрана мінімальною.
Виходячи з палеокліматичних даних вчені припустили, що реальні різниці температур в різних широтах при особливо теплому кліматі могли бути навіть більше, ніж закладено і в такі модельні сценарії. Отже, на думку авторів дослідження, субтропіки при реальному потеплінні можуть відчувати зволоження, навіть якщо сила глобального потепління буде екстремально великою. Нагадаємо: у ранньому еоцені середньорічні температури на Землі досягали плюс 26, а сьогодні — лише плюс 15 (плюс 14 до початку глобального потепління). По суті, це означає, що навіть при максимально мислимому потеплінні на планеті її субтропіки (як і інші зони) можуть стати не менше, а більш зволоженими, ніж зараз.