Життя на Землі існує сьогодні завдяки тому, що в Сонячній системі відсутні великі “супер-Землі”, чиє тяжіння буде “націлювати” астероїди на інші планети, йдеться в статті, розміщеній в електронній бібліотеці arXiv.org
“Астероїди, як правило, є великою загрозою для будь-яких форм життя – для перевірки цього твердження досить подивитися на динозаврів. З іншого боку, вони вкрай важливі для її зародження, так як вони можуть бути одним з головних джерел води і “цеглинок життя” для Землі і інших планет, де є життя”. — розповідає Ребекка Мартін (Rebecca Martin) з університету Невади в Лас-Вегасі (США).
Земля на поточний момент є єдиною відомою нам планетою, на поверхні якої є життя. За останні десять років астрономи відкрили приблизно дві тисячі планет, багато з яких схожі на Землю за своїми розмірами і фізичним властивостям, але при цьому, швидше за все, позбавлених життя.
Ці відкриття змусили вчених задуматися про те, що відрізняє нашу планету від усіх її “кузин”, і які особливості її народження та еволюції могли зробити її придатною для виникнення перших живих істот і їх виживання на протязі останніх 3,5-4 мільярдів років. Мартін і її колеги відкрили одну з подібних рис Сонячної системи, яка може пояснювати відсутність життя на інших планетах.
- Вчені отримали краще уявлення атмосфери Юпітера та його штормів
- Вчені запропонували гіпотезу дзеркального всесвіту темної матерії
Спостерігаючи за народженням Землі та інших планет у віртуальній версії Сонячної системи, вчені змінювали її архітектуру, додаючи або прибираючи з неї планети. Коли планетологи “вставили” в неї велику “супер-Землю”, помістивши її на орбіту гіпотетичного Фаетона, неіснуючої планети між орбітою Марса і Юпітера, і в проміжок між Венерою і Землею, сталося щось незвичайне.
Виявилося, що поява великої кам’янистої планети навіть на досить великих відстанях від Землі приводила до того, що нашу планету починали обстрілювати гігантською кількістю астероїдів протягом дуже довгого часу після її формування. У середньому, поява подібної планети між Землею і Венерою збільшувала кількість астероїдів, що впали на Землю, в 1,5-3 рази.
Почастішання зіткнень, як пояснюють вчені, відбудеться з тієї причини, що гравітація “супер-Землі” буде диригувати рухом астероїдів, що мешкають в зоні між орбітами Марса і Сатурна і періодично зближуються з Землею. Присутність великої планети у внутрішній частині Сонячної системи помітно “витягнула” б їхні орбіти, змусивши їх частіше зближуватися із Землею і періодично падати на її поверхню.
На щастя, такої планети в Сонячній системі немає, завдяки чому Земля уникла падіння великої кількості великих астероїдів вже після зародження життя на її поверхні. З іншого боку, майже всі відомі нам системи екзопланет, де є потенційні “двійники Землі”, мають подібні планети, що може частково пояснювати те, чому вчені поки що не знайшли слідів позаземного життя.
Примітно, що присутність такого об’єкта за орбітою Землі навпаки, знизило частоту зіткнень астероїдів з нашою планетою. Як вважають вчені, це так само негативно вплинуло на шанси зародження Землі, так як тоді б на її поверхню потрапило набагато менше води і “цеглинок” життя в перші етапи існування Сонячної системи.