Головна / Земля / Динозаврів погубили вулкани і падіння астероїда

Динозаврів погубили вулкани і падіння астероїда

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Оцініть статтю!)
Loading...
 
 

Руйнівне глобальне потепління, викликане масованими виверженнями вулканів в Індії 68,7 мільйона років тому, послабило динозаврів і зробило їх вразливими для мел-палеогенового вимирання, викликаного падінням метеорита.

414ff1cffe582a3661a12737efec4b53

«Ми з’ясували, що масове вимирання тварин у кінці крейдяного періоду було викликане поєднанням вулканічної активності і падіння метеорита, що завдало своєрідний боксерський «подвійний удар» динозаврам», — заявила Сьєрра Пітерсен (Sierra Petersen) з університету штату Мічиган в Енн-Арбор (США).

Більшість палеонтологів і геологів сьогодні вважають, що останнє масове вимирання тварин на Землі, яке відбулося 65,5 мільйона років тому, було викликане падінням астероїда, який залишив за собою гігантський 300 кілометровий кратер Чіксулуб в південній Мексиці. В його падінні ніхто не сумнівається, однак його роль у вимирання динозаврів і морських рептилій поки залишається предметом дискусій.

Наприклад, у 1989 році відомий сьогодні палеонтолог Марк Річардс з університету Каліфорнії в Берклі (США) виклав альтернативне пояснення вимирання динозаврів – в його уявленні, причиною їх зникнення послужили масові виливи магми і виверження вулканів на місці сучасного плоскогір’я Декан в Індії, які відбулися приблизно в той же час. За його розрахунками, подібні події повинні відбуватися раз в 20-30 мільйонів років підйому гарячих потоків магми, так званих «плюмів», з надр до поверхні Землі.

Говорять раковини

Пітерсен і її колеги знайшли нові аргументи на користь цієї теорії, а також змогли зв’язати її з падінням астероїда, вивчаючи раковини молюсків, що жили в околицях островів Сеймура біля берегів сучасної Антарктики приблизно 69-65 мільйонів років тому.

 

Як розповідають науковці, раковини і панцирі молюсків планктону є своєрідним кліматичним літописом. У них відбивається клімат епохи та його різкі коливання у вигляді змін у співвідношенні різних ізотопів в їх товщі – кальцію, вуглецю, кисню та інших елементів, чия частка залежить від температур, багатства нутрієнтів та інших кліматичних параметрів.

Автори статті використовували в якості такого індикатора те, як були розподілені два важких ізотопи – вуглець-13 і кисень-18 – в раковинах цих древніх молюсків. Це дозволило їм обчислити точні частки цих елементів і використовувати їх для оцінки того, як змінювалася температура води в світовому океані Землі в кінці крейдяного періоду (вона безпосередньо відбивається у частці кисню-18 в раковинах молюсків).

Подвійний удар

Ці виміри показали, що океани Землі пережили під час мел-палеогенового вимирання не один, а дві різких спалахи потепління, в ході яких температури води в Антарктиці підвищувалися на 3-8 градусів Цельсія.

Перша з них, більш сильна і різка, сталася приблизно 68,7 мільйона років тому, що з часу відповідає масовим виверженням на плато Декан. В цей час температура заполярних вод підвищилася з 4 градусів до 14-15 градусів Цельсія, що тривало приблизно мільйон років, після чого температури повернулися до нормальних значень. Під час цього потепління 10 з 24 видів, що мешкали на острові Сеймура, зникли з лиця Землі.

Другий епізод потепління стався приблизно 65,7 мільйона років тому, одночасно або приблизно за 150 тисяч років до падіння астероїда. В цей час температури океану зросли на 6-7 градусів, і залишалися аномально теплою протягом наступних 200-400 тисяч років. Ця подія «добила» залишені види на острові Сеймур, зробивши його фактично ненаселеним.

Подібна картина, як вважають Пітерсен і її колеги, свідчить на користь комбінованої участі вулканів і астероїда у вимирання динозаврів – виливу магми в Індії і пов’язане з ними різке потепління послабили флору і фауну, а падіння астероїда, що супроводжувалося, судячи з коливанням температури води, новим епізодом вулканізму, «добили» їх.

 
Loading...
comments powered by HyperComments