Комариний укус залишає після себе не тільки сверблячу ранку на шкірі. Експерименти показують, що навіть якщо комаха не несе ніяких хвороб, її слина втручається у роботу імунної системи — вже після першого укусу.
Незважаючи на жах, який здатні викликати напади акул або крокодилів, найбільш смертельними для людини істотами залишаються комарі, які служать джерелом безлічі небезпечних захворювань, включаючи лихоманку денге і малярію. За оцінками Центрів з контролю і профілактики захворювань США (CDC), третина населення Землі живе в районах, схильних до ризику таких інфекцій.
Професор Бейлоровського коледжу медицини Ребекка Ріко-Хесс (Rebecca Rico-Hesse) спеціалізується на тропічних зоонозах, насамперед на тропічній лихоманці денге, яка вражає десятки мільйонів чоловік кожен рік і в десятках тисяч випадків закінчується летально. За словами вчених, такі дослідження сильно ускладнює висока спеціалізація вірусу, яка зачіпає лише людей, не дозволяючи проводити експерименти на тваринах.
Тому команда Ріко-Хесс використовувала спеціальну лінію лабораторних мишей, у яких заблоковано нормальний розвиток власної імунної системи. При цьому їм вносили стовбурові клітини-попередниці імунних клітин людини. У результаті В організмі тварин розвивалися окремі компоненти людського імунітету, що дає можливість ставити на них багато «людських» експериментів, в тому числі для вивчення лихоманки денге.
Ще кілька років тому вчені продемонстрували, що зараження вірусом через укус або ін’єкцію зі шприца — це зовсім не одне і те ж, і різні способи доставки впливають на подальший розвиток хвороби в організмі. Укус робив лихоманку більш інтенсивною і схожою на те, що спостерігається при захворюванні людини, включаючи висип, пропасницю та інші симптоми.
Це навело дослідників на думку про те, що комарі служать не просто «крилатими шприцами» для інфекції, але і якимось чином допомагають інфекції. Так вони почали вивчати наслідки самотніх комариних укусів. Для цього чотирьом комахам дозволяли вдосталь насититися кров’ю кількох анестези мишей, у яких потім забирали проби крові та інших тканин — через шість і 24 години, а також через тиждень.
Їх склад порівнювався з станом «некусаних» мишей контрольної групи. Це дозволило помітити, що слина комарів сама по собі викликає цілий букет несподіваних імунних реакцій. Зокрема, зростає рівень цитокінів, сигнальних молекул запалення; активуються Т-хелпери, які беруть участь у противірусній відповіді і алергії.
Ці зміни простежувалися аж до тижня після укусів в різних тканинах організму. Вчені вважають, що такий ефект комариної слини може відігравати велику роль у поширенні інфекцій, і збираються продовжити дослідження того, як комариний укус впливає на імунітет.