Меланома — злоякісна пухлина, джерелом якої є меланоцити. Це клітини, основна функція яких синтез меланіну — пігменту, що додає шкірі смаглявий відтінок. Як правило, меланома локалізується на шкірі, дещо рідше вона вражають сітківку. Дуже рідко може розвиватися на слизовій оболонці прямої кишки, піхви.
Ситуацію ускладнює постійне зростання захворюваності. Згідно зі статистичними даними, в європейських країнах меланома діагностується у 10 з 100 тисяч пацієнтів. У чорношкірих мешканців США, корінного населення Алжиру, Зімбабве, Уганда, Японії, Кореї і Китаю ця цифра не перевищує 1,5 випадків на 100 000, тоді як серед білого населення Австралії і Нової Зеландії цей показник становить приблизно 23-30 на 100 000.
Причини появи
Незважаючи на всі досягнення науки, вченим досі точно невідомі причини появи меланоми. Приблизно у 2/3 пацієнтів вона розвивається з доброякісних новоутворень шкіри — невусів. Це вроджені або набуті після народження утворення, іменовані родимками. Дерматологи розрізняють кілька їх типів — гігантський пігментний, складний пігментний, блакитний, невус Ота, граничний невус. Крім того, висока ймовірність переродження існує при пігментній ксеродермі та меланозі Дюбрейля.
Фактори ризику
Як правило, переродження невусів сприяє вплив одного або декількох факторів ризику. До основних з них відносяться:
- ультрафіолетове випромінювання – як природне, так і штучне;
- сонячні опіки в анамнезі;
- світла шкіра та волосся, блакитні очі;
- обтяжена спадковість;
- вік старше 50 років;
- контакт з канцерогенами на виробництві;
- вплив іонізуючого опромінення.
Пацієнти, у яких є один або декілька факторів ризику, повинні проходити регулярні медичні огляди — це єдиний спосіб діагностувати захворювання на ранніх стадіях і вчасно почати лікування.
Види
Лікарі в своїй роботі використовують кілька класифікацій меланом. За підсумками патоморфологічного дослідження розрізняють такі її варіанти:
- поверхнево-поширена меланома — атипові клітини знаходяться в поверхневих шарах шкіри, у процесі зростання поширюються в сторони. На частку цього варіанту припадає до 75% всіх меланом;
- нодулярна, або вузлова меланома — виявляється у 15% пацієнтів — являє утворення, схоже на вузол, який швидко росте в глибину;
- акроленігіозна меланома — пухлина, яка поширюється радіально. Діагностується у 10% хворих. Локалізується на підошвах, долонях, під нігтями, у місцях переходу шкіри в слизову оболонку — губи, промежину;
- злоякісне лентіго — пухлина дуже схожа на веснянки, найбільш рідкісний варіант.
За наявності фази поверхневого зростання виділяють:
- меланоми без поверхневого росту;
- меланоми, що характеризуються поверхневим зростанням;
- некласифіковані меланоми.
Стадії
В залежності від поширеності процесу меланома може бути таких стадій:
- 0 — меланома на місці — не поширюються за межі базальної мембрани;
- I — товщина пухлини не більш 2 мм, поверхня ціла, метастази відсутні;
- II — товщина збільшується до 4 мм, на поверхні пухлини — виразки, процес обмежений первинним вогнищем;
- III — є метастази в регіонарні лімфовузли, незалежно від розміру пухлини;
- IV — діагностується при наявності віддалених множинних метастаз. Найчастіше меланома вражає печінку, кістки, головний мозок.
Симптоми
Спростувати або підтвердити діагноз «меланома» можна тільки з допомогою патоморфологічного дослідження. Однак є ряд симптомів, при появі яких пацієнту слід негайно звернутися до лікаря. Перший — поява свербежу в місці розташування невуса. Практично одночасно його поверхня виявляється, а поверхня кровоточить. Часто це пов’язують з механічним пошкодженням. Поступово родимка збільшується в розмірах, краї її стають нерівні, колір змінюється. У деяких випадках вона набуває форму вузла, який за зовнішніми обрисами схожий на головку цвітної капусти.
Основним методом діагностики меланоми на ранній стадії є дерматоскопія — вивчення родимки за допомогою збільшувальних приладів. Вона може проводитися як за допомогою звичайної лупи, так і з застосуванням дерматоскопу. В останньому випадку прилад робить прозорим поверхневий шар рогового епітелію, що значно підвищує інформативну цінність обстеження.
Попередній діагноз може бути поставлений на підставі таких даних:
- асиметричність утворення;
- нерівний край;
- неоднорідна пігментація;
- мінімальний діаметр перевищує 6 мм;
- зовні помітні зміни, що відбуваються з родимкою.
Ефективність простої дерматоскопії — 60%. Застосування цифрових технологій підвищує цей показник до 90%.
Остаточний діагноз ставиться тільки за підсумками гістологічного і цитологічного досліджень. Вони проводяться після радикального видалення змінених тканин. Ключове значення мають глибина проростання атипових тканин і мітотичний індекс. Передопераційна біопсія протипоказана, оскільки після неї меланома швидко прогресує.
Крім того, пацієнтові рекомендують пройти ряд обстежень для виключення метастазів. Рівень лактатдегідрогенази в крові вказує на ураження печінки. Для виявлення змін в лімфатичних вузлах та інших внутрішніх органах застосовують комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію, радіоізотопну сцинтиграфію. Такий підхід дозволяє максимально об’єктивно оцінити стан хворого і скласти відповідну схему лікування.
Лікування
На початковій стадії основним методом лікування меланоми є оперативне втручання. Видаляючи пухлину, хірург захоплює від 1 до 3 см навколишніх здорових тканин і підшкірну клітковину. Це дає можливість видалити патологічні клітини, непомітні неозброєним оком. Як варіанти, можливі операція під мікроскопом, а також втручання з використанням лазерних технологій.
При наявності метастазів методами вибору стають хіміотерапія, імунопрепарати, радіоактивне опромінення. Особливий інтерес представляють моноклональні антитіла, інтерферон-альфа. Згідно з результатами останніх досліджень, вони здатні зупинити зростання меланоми і підвищити загальну виживаність.
На сьогоднішній день у закордонних клініках проводяться клінічні випробування цитостатичних засобів, схвалених FDA, які запрошують іноземців. Як правило, пропозицію про участь в дослідженні робить лікар, на підставі наявної інформації про стан здоров’я пацієнта.
Профілактика
На жаль, специфічних заходів профілактики, які могли б попередити розвиток меланоми, не розроблено. Основне, на що потрібно звернути увагу — усунення факторів ризику. В першу чергу, потрібно користуватися сонцезахисними засобами, коефіцієнт яких відповідає фототипу шкіри. Також потрібно виключити контакт з канцерогенами.
При наявності немодифікованих факторів ризику (вік, генетична схильність, невуси) потрібно не рідше одного разу на рік проходити профілактичні медичні огляди — це дозволить виявити зміни на ранніх стадіях.